Рецензії та відгуки на книгу

А що змінилося зараз? За пай баби в селі пересвариться вся сім’я. Якщо замислитися, українців віками тримали як кріпаків і рабів, тому й досі живе оце болюче поняття  «кусок своєї землі». Дуже правдивий твір!

Знаєте, чому цю п'єсу в СРСР забороняли найдовше і найжорсткіше? Бо Леся Українка тут не просто показала історію кохання на тлі Руїни. Вона зробила рентгенівський знімок російської імперської душі і тієї прірви, яка назавжди розділяє український і московський світ. Читаєш «Бояриню» сьогодні  і мороз по шкірі. Це ж не про XVII століття, це про нас, про нашу вічну травму «сусідства».

Знаєте, ми звикли до Коцюбинського-імпресіоніста, до його тонких психологічних портретів і барвистих описів природи. А тут - бац! - і проста, як двері, байка про двох рогатих впертюхів. Але читаєш її зараз і думаєш: господи, та це ж ідеальний зріз нашого суспільства, наших срачів у фейсбуці (та і що душею кривити, і тут)  і нашої політики.
Сюжет там - на два речення. Є вузька кладка через річку. Є два цапи, які зустрілися посередині. І є одна велика проблема: ніхто не хоче поступитися. Все.

"вовченя яке запливло далеко в море" це історія про справжнього шукача пригод. Коли йому стало нудно на пляжі воно пірнуло у море аби дослідити його. Там було багато риб але вовченя добре уміло ховатися від них. Найсмішнішим було те, що його татові довелося його шукати коли прокинувся і побачив, що сина немає. Це був цілісінький квест! Уявіть, спершу тато вовченятка випросив у місцевої мавпочки аж дві драбини, спустив їх у море і знайшов сина та потім почалися інші пригоди у морі ось як боротьба добра зі злом, веселощі та непорозуміння. Закінчилася книга доволі щасливо.