Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у січні 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Час народжуватися
Щойно побачила цю книгу у передзамовленні у вересні, як зраділа неймовірно: пані Олена Боряк є відомим фахівцем у царині етнології, тож жодних сумнівів у ступені науковості дослідження бути не могло. Ця книга написана на широкому архівному матеріалі, працях дорадянських етнологів, а також польових дослідженнях самої авторки, зокрема під час експедицій Українським Поліссям.
Щастя в моїх руках
«Щастя в моїх руках» книга з повчаннями та настановами про життя та вибір. Вона показує, як батьки часто руйнують долю дітей, нав’язуючи свої поради: «Будь хорошою дівчинкою, йди на перспективну роботу, вийди вдало заміж і буде тобі щастя». Але чи справді так буває?
У юності Іріса мріяла шити одяг, проте її батьки зробили все можливе, щоб донька забула про цю мрію. Тепер її життя рухається за чужим сценарієм, однакові будні й свята зливаються в рутину, а почуття коханого чоловіка поступово в’януть на очах, він постійно на роботі! Здається, нічого вже не змінить цього стану.
Покутська трійця
Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина належать до так званої «Покутської трійці», бо родом із Західної України, писали твори діалектом. Саме через цей діалект, якщо чесно, я не дуже розуміла зміст новел. І якщо Василь Стефаник більш «розкручений», особливо його твори «Новина» (батько вбив одну зі своїх дочок, а друга відпросилася, проте на неї чекають злидні і важка доля) та «Камінний хрест» (еміграція до Канади галицького селянства через малоземелля наприкінці 19 - на початку 20 ст.), то от про Леся Мартовича цього не скажеш.
Попіл, неочікувано
Я приємно здивована від прочитання книги! «Попіл» дуже недооцінена книга. Молодий український автор подав фантастику на справді високому рівні, пише цікаво, захопливо й так, що відірватися майже неможливо. Прочитала книгу дуже швидко. Персонажі добре прописані, з характерами.
#
Наш генетичний код спротиву
«Жовтий князь» Василя Барки - це не просто література, це рентгенівський знімок нашої національної катастрофи, від якого холоне в жилах навіть через десятиліття. Коли я розгортаю цю книгу, мені здається, що я не читаю слова, а чую хрускіт сухої землі й тихий стогін голодного степу. Це текст-сповідь, текст-вирок, який Барка виніс тій нелюдській системі, що прийшла зі сходу, аби випалити саму суть українства.
#
Пророцтво майстра майже збулось
«451 градус за Фаренгейтом» - це та книжка, яку сьогодні вже неможливо сприймати як просто «стару добру антиутопію». Бредбері, чесно кажучи, виявився справжнім пророком, від чого іноді стає трохи моторошно. Коли я знову гортав ці сторінки, мене не полишала думка: ми вже майже там. Не в тому сенсі, що пожежники палять папір, а в тому, як ми добровільно обкладаємо себе «родичами» з телеекранів і занурюємося в білий шум, аби тільки не лишатися наодинці з власними думками.
Вероніка вирішує померти
Історія про дівчину Вероніку, яка не бачить сенсу життя й вирішує померти. Вона приймає смертельну дозу снодійного, але її встигають врятувати, і дівчина опиняється в психіатричній лікарні. Там їй повідомляють страшну новину через випиті таблетки жити їй залишилося зовсім недовго.
Одинадцять хвилин
Одинадцять хвилин, стільки автор вкладає у момент фізичної близькості, який часто переоцінюють, забуваючи про почуття, страхи, самотність.
Книга про сильну жінку, яка змогла зупинитися перед спокусою «легкого життя» й водночас знайти себе. Я не побачила в ній пропаганди проституції радше це своєрідна «казка для дорослих», що допомагає глибше зрозуміти потреби як чоловіка, так і жінки.
#
Корені колективного болю
«Фата Моргана» - це такий текст, який у школі ми проходимо аби як, а повертаємося до нього вже тоді, коли життя добряче потягало за нерви. Знаєте, Коцюбинський тут не просто письменник, він імпресіоніст від Бога, який малює словами так, що ти шкірою відчуваєш ту липку тривогу перед грозою.
