Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у січні 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Новели про дітей
З цієї збірки новел мене найбільше вразили дві - «Новина» та «Кленові листки», в яких виразно зображено проблему дитинства, зокрема сирітства (напівсирітства). «Новина» вивчається у школі. Це невеличкий твір на три сторінки про Гриця Летючого, в якого померла дружина, залишилося дві дочки, яких він не в силах прогодувати. Як вихід він вирішує втопити дітей. Одну дочку втопив, інша ж випросилася, проте автор упевнений, що на неї чекає важке життя та злидні. Здається, Стефаник прагне захистити своїх героїв, довести, що саме соціально-економічні обставини загнали Гриця в цю безвихідь.
#
#
#
#
Надя Мурад "Остання дівчина"
"Я розповідаю свою історію, бо інші вже не можуть"- мабуть одна з найвлучніших цитат, яка характеризує відгук про цю історію. Хоча я, навіть, не можу назвати її просто історією, а радше голосом пережитого. Біллю від якої неможливо зцілитися.
Остання камелія
Роман Сари Джіо розгортається як завжди в особливому стилі написання одразу у двох часових періодах, де кожна історія поступово відкриває приховані таємниці минулого. В теперішньому часі Едді, дівчина з непростим минулим, яка приїжджає до старовинного маєтку Торнфілд у пошуках давно втраченого сорту камелії під видом домашньої помічниці, але потрохи починає розслідувати історію і відкриває таємниці далекого минулого.
У минулому історія про Клару, жінка з непростою долею та забороненим коханням. Саме непростий вибір Клари наповнює роман болем, ніжністю й трагічною красою.
Квіти в темній кімнаті
Понад 400 сторінок якісної прози про наше сьогодення. Під сьогоденням беремо 15 років до видання книги, тобто період від смерті Брежнєва й до першої пʼятирічки незалежності. Умовно так. Серед авторів бачу чимало представників Житомирської прозової школи, як-от: Василя Врублевського, Володимира Даниленка, Євгена Пашковського. Є й автори із Західної України, зокрема Юрій Андрухович («Зліва, де серце»). Скажу так: я психологічно не можу читати багато новел з подібною тематикою, тож обмежилася двома.