Рецензії та відгуки на книгу

Якщо ти до цього читав Коннеллі і звик до його класичного Гаррі Босха, то тут на тебе чекає дуже крута свіжа кров. Автор вводить нового персонажа, і це просто бомба. Знайомся: детектив Рене Баллард. І забудь про шаблонних копів у пом'ятих піджаках. Ця дівчина живе в наметі на пляжі з собакою (так, реально, спить у наметі або в фургоні зі своїм псом!), вранці катається на серфі, ловить хвилю, а вночі розгрібає найгірше лайно, яке тільки може виплюнути на вулиці нічний Лос-Анджелес.

Якщо після перших двох книг ти думав, що нижче падати нікуди, то «Настанови Піфії» доведуть: у пекла немає дна. Це фінальний акорд трилогії про Вікторію Бергман, і автори тут тупо вимикають світло.  Комісар Жанетт Чіберг уже не просто втомлена - вона випотрошена. Стокгольм тріщить по швах від нових трупів, а розслідування впирається в «Настанови Піфії» - якусь стрьомну, закриту організацію педофілів та садистів, куди входять дуже непрості люди в дорогих костюмах.

Ось тут обережно: якщо ви думаєте, що читали жорсткі скандинавські трилери, то після «Дівчинки-ворони» вони вам здадуться дитячими казками на ніч. Ерік Аксл Сунд (це насправді двоє шведів, які пишуть як один колективний психопат) видали таку концентрацію чорноти, що її хочеться змити з себе з милом відразу після прочитання.

Навіть тим, хто звик тримати світ за горло, іноді треба просто впасти на ліжко й вимкнути мозок. Шерлок Голмс - не виняток. Уяви: Лондон з його смогом і вічними злочинами витиснув із нього всі соки. Нервове виснаження, межа зриву, залізна машина дедукції просто почала іскрити. Вотсон, як справжній кореш, бере його під пахву і везе в Суррей, у тихий Рейґет, щоб той подихав свіжим повітрям і подивився на корів, а не на зашморги.