Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Пацифістський твір Екзюпері
Є твори, в яких на перший план висувається не сюжет, а міркування автора про сенс буття і призначення людини. Таким є «Планета людей». Читати його слід уже у зрілому віці. І це не стільки про самого Сент-Екзюпері, що виступає в ролі льотчика й розповідає про свої непрості польоти, зокрема аварію в Сахарі та міражі. Це про громадянську війну в Іспанії і взагалі про конфлікти. Для чого люди вбивають одне одного, якщо наша Земля - це планета людей? Який сенс нашого існування? Подивіться, яка гарна в нас планета, які різні люди її населяють! Скільки невідомих земель та речей довкола!
Чорна книга
Головний герой, адвокат Галіп, втрачає свою дружину Рюйю. Її зникнення — це лише початок. Памук майстерно вплітає в сюжет газетні колонки. Це наче магічні дзеркала, що показують приховані історії міста: його забуті легенди, його таємні місця, його душевні рани. Кожна колонка — це окрема новела, що розширює світ "Чорної книги", роблячи його безмежним і таємничим. Стамбул у цій книзі — це не просто декорація. Це живий організм, що дихає історіями, що ховає в собі минуле і сьогодення.
Вежа із чорного дерева
Центральна новела, що дала назву збірці, — це шахова партія між двома художниками. Молодий, амбітний представник сучасного мистецтва протистоїть старому генію, що живе у своїй "вежі" — світі, де панують лише його власні правила. Їхня розмова — це сутичка двох епох, двох світоглядів, де слова гостріші за пензлі. А на тлі цього поєдинку розгортається таємничий еротичний трикутник, що нагадує: справжнє мистецтво — це завжди про життя, а не про теорію. Інші новели, наче відлуння, відгукуються головною темою.
Королі і капуста
це не роман, це химерний калейдоскоп, зібраний із уламків життя, розбитих сердець та політичних інтриг. О. Генрі, визнаний майстер новели, запрошує нас не в подорож, а в лабіринт тропічної країни Анчурії, де кожен кут приховує нову історію, а кожна зустріч — новий поворот долі. Генрі не дає читачеві відпочинку. Він жонглює сюжетами, перекидає персонажів з історії в історію, і в цій, здавалося б, безладній грі, вибудовує цілісний і живий образ Анчурії. Його фірмовий гумор — тонкий, іронічний і завжди доречний — перетворює кожен розділ на справжнє свято слова.
Мауглі
Маленький хлопчик, покинутий у лісі, знаходить свій дім у вовчій зграї. Кіплінґ вигадав Закон Джунглів, але він говорить не про правила виживання, а про мораль. Цей закон вчить повазі до старших, відповідальності за свої вчинки, вірності своєму слову. Ці принципи актуальні і сьогодні, вони універсальні для всіх цивілізацій. "Мауглі" — це не просто дитяча розповідь, це гімн природі та її силі. Автор показує, як крихкий світ людей протистоїть величній і вічній мудрості джунглів. Це книга, яка змушує задуматися про наше місце у світі, про те, що справжня сила — в силі духу.
Феміністичний виклик
Колись в університеті ми вивчали «Ляльковий дім» норвезького драматурга Генрі Ібсена. І тоді я не розуміла, що не подобається Норі. В неї є заможний чоловік, гроші, він називає її лагідно. Однак з роками я усвідомила, що Нора хотіла поваги до себе і свободи. Її життя з чоловіком було чимось схожим на життя ляльки в домі, коли всі її дії контролюються, а вона сама не має права жити так, як вона хоче. І зверніть увагу, як Нора ставиться до свого чоловіка: вона залізла у борги, щоб його вилікувати, вона знайшла підробіток, щоб швидше повернути гроші. Чи цінує це її чоловік? Ні!
Покора
Уельбек, як завжди, не прагне догодити. Обрання мусульманського президента у Франції є лише тлом. Справжня історія відбувається в голові головного героя. Він є уособленням сучасної західної людини: самотній, розгублений, зневірений у цінностях. Він з іронією спостерігає за руйнацією світу, що його виховав, і в цей момент ісламська влада стає для нього цікавою альтернативою. Саме в цьому полягає ключовий меседж Уельбека: Захід, втомившись від власної свободи та нігілізму, готовий віддати її за спокій та порядок.
Ігри, у які грають люди
Це своєрідний путівник лабіринтом людських взаємин, де автор, мов досвідчений гід, розкриває справжні мотиви наших вчинків. Берн запрошує нас подивитися на себе і своїх знайомих з несподіваного ракурсу: як на учасників складних і несвідомих «ігор». Автор майстерно препарує ці сценарії, розкладаючи їх на складові: транзакції, позиції (батько, дорослий, дитина), приховані повідомлення та неочікувані «виграші». Саме цей транзакційний аналіз є серцем книги. Він не просто пояснює, чому ми поводимося так, а не інакше, а й дає нам інструменти для усвідомлення цих патернів.
Гаррі Поттер і прокляте дитя
Це п'єса, що розширює всесвіт Роулінг, але водночас ставить під сумнів його незмінність. І саме в цьому — її найбільша сила й найбільша слабкість. Забудьте про затишні вечори з книгою. Це зовсім інший досвід. Театральний формат диктує свої правила: динамічні діалоги, швидкі зміни сцен і концентровані емоції. Не всім фанатам це сподобалося, адже багато хто звик до детальних описів і внутрішніх монологів. Однак саме ця форма дозволяє авторам створити щось свіже, не копіюючи вже існуючі романи. Ключова ідея п'єси — це тягар спадщини.