You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/09/2025 - 23:23
#
Іноді дитячі книги цікаво читати й дорослим. Повість "Дракони, вперед"- це цікава суміш казки, фентезі та пригодницького детективу. Є у ній багато пізнавальних моментів: розповіді про екзотичні рослини, цікаві місця. Читаючи книгу, можна разом з головним героєм Михасем поринути у захопливу подорож у світ драконів, навчитись розуміти мову тварин та рослин, познайомитись з кумедним синім фруктовим драконом Хомою, дізнатись багато цікавого про драконячий рід та разом з героями помандрувати Україною. Ніби сам стаєш частиною міфічної історії та вболіваєш за кожного з героїв.
Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/09/2025 - 19:35
#
Відразу напишу, що це не мій жанр. Книга випадково потрапила мені до рук. Але не шкодую, що прочитала цю повість.Вже з перших сторінок якась загадка,яку хочеться розгадати. Таке собі своєрідне переплетіння реальності з містикою, анатомії з алхімією, історичних фактів з вигадкою. Кохання на межі життя і смерті, моторошні кладовища, викрадання трупів, дивна римська лихоманка, хірургічні театри, дивний доктор Бічем...Сюжет непересічний, запам'ятається надовго. Доля головних героїв Гейзел та Джека до кінця книги залишається загадкою. Прагну прочитати продовження повісті...
Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/09/2025 - 19:19
#
Недавно перечитала повість. Тут порушено багато проблем. Для себе виокремила проблему батьків та дітей, яка у будь- який час залишається актуальною. Як влучно І. Нечуй- Левицький показав нам, що відсутність взаєморозуміння та поваги в родині, егоїзм, нівелювання сімейних традицій призводять до руйнування сім'ї, розколу між поколіннями. Варто задуматись над стосунками у власній родині, щоб не прийшлося " битися за грушку" як Кайдаші.
Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/09/2025 - 18:55
#
Дуже хотілось прочитати цю книгу. Заголовок повісті інтригував: що ж це за такі дивні метелики? Виявилось, що метелики ці символічні, це втілення нашої внутрішньої зміни, відродження, пошуку свого місця у житті. Вміння скинути " крижаний панцир", як це зробили головні герої повісті Яринка та Артем, і є перемога над собою, втеча від усіх людських обмежень та штампів. Персонажі твору ніби нагадують нам, що кожен має вибір- залишитись у своєму " панцирі" чи спробувати звільнитись із нього.
Як завжди у цього автора, жваво і легко описана подорож - християнське паломництво дорогою Святого Якова в Іспанії, відома як Каміно. Автор передає власні емоції від подорожі, яку він здійснює в н-ний раз, людей, що його оточують, які прийшли сюди з усього світу. Хтось навіть спеціально звільнився з роботи, аби відправитися в Іспанію з іншого континенту.
На тлі опису непростого шляху паломництва є алюзії на коронавірус, через який звичне життя багатьох змінилося.
Цікавими є міркування автора про філософію мандрів, про рюкзак як невідʼємний атрибут подорожі.
Опубліковано aska.halinka40 Чт, 08/07/2025 - 22:53
#
Ця повість зараз особливо актуальна. Патріотизм, боротьба за свободу рідного краю, мужність, сила духу та єдність народу - те, що найважливіше тепер для кожного українця. А ще глибоке почуття кохання, вірність, збереження традицій, допомога ближньому.Як на мене, цей твір зітканий з безлічі мудрих життєвих порад та думок. Перечитуючи повість, кожен знайде для себе важливі слова.
Опубліковано aska.halinka40 Чт, 08/07/2025 - 22:13
#
Ця книга про мрію, яка стала реальністю, про людські цінності, про важливість родини. Добра і світла розповідь про найважливіші речі в житті. Думаю, що незалежно від віку кожен зможе знайти у ній для себе щось цікаве.
Книга і фільм трохи відрізняються. Ну хоча б тим, що у книзі головної герой не є чорношкірим, плюс у стрічці дівчина зі зламаною ногою вступає із ним в інтимний контакт, чого у книзі я не знайшла.
Чесно: книга є глибшою і романтичнішою за фільм, показує чоловіка люблячим і відданим своїй дружині, якої вже нема. Образи вимальовано чітко й якісно. Ну і кінцівка позитивна. Шкода, що на українському ринку я більше не зустрічала романів Чарльза Мартіна - я б залюбки прочитала ще.
Роман, який я прочитала ще у школі на урок з позакласного читання. Як і личить реалістові, Панас Мирний прагне віднайти соціально-економічні причини, що штовхнули Христю на цей слизький шлях. Тому розчарую тих, хто думає, що в цій книзі є описи еротичних оргій чи сексуальних збочень. Чимось нагадує Льва Толстого і його твір «Воскресение», теж присвячений повії, який теж не містить еротичних моментів. Та й про яку еротику могла йти мова у 19 столітті? Такі твори тоді назвали б порнографічними і цензура їх би не пропустила.
Продовження серії про тіло. Цього разу - чоловіче. Скажу чесно, не так інформативно, як про жіноче. Однак зате із обсценною лірикою, де прямим текстом подано назви статевих органів та процес інтимного акту. Подеколи я червоніла, бо не була готова до такого перебігу подій. Якщо хочете дізнатися про звичай притули на вечорницях, тоді вам дійсно слід почитати книги Ірини Ігнатенко.