Галина Пагутяк — це насправді псевдонім Галини Василівни Москалець. Вона відома широкому загалу як українська авторка сьогодення. Її ще часто називають найбільш містичним літератором українського письменства.

Народилася Галина Пагутяк 26 липня 1958-го року у селі Заколоть, що на Львівщині, але вже зовсім скоро на родину чекав переїзд до села Уріж. Батьки дівчини були вчителями. Вона мала двох старших сестер.

Галина дуже любила природу й оточена була нею зусібіч, тож не дивно, що її лісові прогулянки, чи понад рікою були частими. Іноді допитлива Галя із захопленням вслухалася у розповіді старшого покоління про щось незвичайне та фантастичне. Однією з таких історій, що запала дівчинці в душу, стала оповідь її дідуся. Чоловік розповідав, що в молодості, ще до початку Другої світової війни, він побачив видіння, коли був пастухом коней. Сталася ця пригода нічного часу. Вогонь, який був розпалений пастухом, почав незвичайно зростати, полум’яні язики ставали все більш закрученими, аж раптом чоловік побачив колону (дике весілля), що з’явилося із самого вогнища. Це тривало лише мить і потім все щезло, як і не було. Галиною буде досліджуватися цей момент, і вона знайде інформацію про феномен дикого весілля в міфології європейських країн. Всі ці дослідження закінчаться написанням роману «Зачаровані музиканти».

Галину відрізняли від її однолітків допитливий розум та наполегливість. Одну за одною вона всмоктувала в себе книги, постійно займалася самоосвітою, в тому числі й лінгвістичною — без сторонньої допомоги бралася за вивчення мов.

Період юності

По отриманні атестату зрілості Галина Пагутяк мріяла вивчати археологію, але не судилося, бо партійного квитка не мала, а, значить, дорога туди була закритою. Потім майбутня письменниця випробовувала свої сили, намагаючись вступити на юрфак. Але в неї не вийшло. Тоді вона взялася за написання повісті — спогаду про останній шкільний рік. Дівчина лишилась задоволена своєю роботою наскільки, що зважилася відправити повість на розсуд Спілки письменників. Її талант одразу був помічений. Тож вже невдовзі її було запрошено на всеукраїнську нараду молодих авторів. Коли вона прибула туди, отримала пропозицію про друк першого твору, але за однієї умови — його треба було зменшити у два рази. Молода авторка проявила характер і відмовилася.

Взагалі дівчина ще з юності мала впевненість у правильності власних рішень і неабияку впертість, тож у вісімнадцятирічному віці без згоди батьків, серед зими, покинула рідний дім, щоб вчитися на штукатура-плиточника.

Потім був нелегкий період життя літераторки, коли вона була працівницею фарфорового заводу в м. Борислав. Доводилося досить важко працювати. Саме в цей період життя вона пише початок повісті «Діти».

Дівчина розуміє, що завод — не її мрія, бо вона хоче розвиватися в іншому напрямку. За рік їй вдається вступити до Львівського національного університету.
Галина Пагутяк вивчала українську філологію, освіту закінчила отримувати в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

Молодість та сторінки творчості

Галина Василівна неодноразово змінювала місце роботи. Працювала вона і на педагогічній ниві в стінах шкільного навчального закладу, і була співробітником музею у м. Дрогобич, була вчителем у приватній школі, а ще працювала в картинній галереї в місті Лева.

Стала Членом Національної спілки письменників України.

Вперше її твори вийшли друком ще при СРСР. Вона була досить впертою і майже ніколи не погоджувалася на вимоги видавця. А ще з її вуст неодноразово злітали критичні заяви в бік радянських звичаїв. Та ці факти ніяк не вплинули на те, що її книга за назвою «Господар» 1986-го року вийшла друком накладом в 65 000 (!) екземплярів.

Твори Галини Пагутяк зазвичай не поміщаються ні в які загально прийняті рамки. Це не завжди йшло на користь літераторці, бо видавці часто не хочуть погоджуватися на відходи від усталених канонів у видрукуваних ними творах, тобто просто не беруть їх до друку.

Галина Пагутяк є й дитячим автором.

Мешкає та творить у м. Львів.

2010-го року літераторку із твором «Слуга з Добромиля» було удостоєно Шевченківської премії. Через два роки відбулося перевидання цієї книги.

2014-го року була надрукована книга авторки «Магнат», яка через рік була відзначена Літературною премією Валерія Шевчука. Цим твором літераторка хотіла поставити крапку у письменницькій справі, принаймні не писати нічого монументального. Вона планувала зайнятися літературним редагуванням творів інших письменників, але не змогла зупинитися. Вже невдовзі Галина Пагутяк видає невеличку повість, дитячу книжечку та 2 перші томи десятитомника, який планує написати. А 2016 року відбулася презентація роману «Гіркі землі» — про Борислав та його мешканців-заробітчан, які додому з’являються досить-таки нечасто. До книги «Гіркі землі» увійшов не тільки роман із цією назвою, а й четверо оповідань.