Герман Гессе

HERMANN HESSE
письменник, художник
Дата народження: 2 липня 1877 р. Рак
Вік: 85 років
Дата смерті: 9 серпня 1962
Місце народження: Кальв, Німеччина
Сімейний стан: був одружений

Біографія

Німецького публіциста і прозаїка Германа Гессе називають геніальним інтровертом, а його роман про пошуки людини самої себе «Степовий вовк» - біографією душі. Ім'я письменника вписують серед найбільш значущих авторів 20 століття, а книги постійно займають місце на полицях людей, які захоплюються самоаналізом.

Дитинство і юність

Герман належав до роду протестантських священників. Предки батька Йоганнеса Гессе займалися місіонерством ще з 18 століття, і він також присвятив життя християнській просвіті. Мати Марія Гундерт, наполовину француженка, філолог за освітою, теж народилася у віруючій родині, кілька років провела в Індії з місіонерською метою. На момент знайомства з Йоганнесом вона вже була вдовою і виховувала двох синів.

Герман народився в липні 1877-го в місті Кальве землі Баден-Вюртемберг. Всього в родині Гессе народилося шестеро дітей, але вижили тільки четверо: у Германа були сестри Адель і Марулло і брат Ганс.

Батьки бачили в сина незмінного продовжувача традицій, тому відправили дитину в місіонерську школу, а потім в християнський пансіонат в Базелі, де глава сім'ї отримав посаду в місіонерській школі. Шкільні предмети Герману давалися легко, особливо подобалася латинь, і саме в школі, за словами письменника, він навчився мистецтву брехні та дипломатії. Але за спогадами майбутнього Нобелівського лауреата з літератури, він говорив:
«З тринадцяти років мені було ясно одне - я стану або поетом, або взагалі ніким».

Наміри Гессе не знайшли розуміння в сім'ї та в відвідуваних ним навчальних закладах.
Германа відправили вчитися в латинську школу в Гьоппінгене, потім в теологічну семінарію, звідки він втік. Герман підробляв в друкарні і підмайстром в механічної майстерні, допомагав батькові у видавництві богословської літератури, працював на фабриці баштового годинника. Нарешті, знайшов справу до душі в книжковій крамниці. У вільний час займався самоосвітою, на щастя від діда залишилася багата бібліотека.

За спогадами Гессе, за чотири роки він проявив варту заздрості старанність у вивченні мов, філософії, світової літератури, історії мистецтва. Крім наук, перевів купу паперу, займаючись написанням перших творів. Незабаром Гессе склав необхідні іспити за курс гімназії та вступив в Тюбингенский університет як вільний слухач. Пізніше, вирішивши, що
«духовне життя взагалі робиться можливим тільки через постійний зв'язок з колишнім, з історією, зі старовиною і з древністю»,
перейшов від звичайного книготорговця в букіністичний магазин. Однак працював там, тільки щоб прогодуватися, і відмовився від цього заняття, коли прийшов письменницький успіх і можливість утримувати сім'ю на гонорари.

Література

Першим літературним твором в біографії Германа Гессе вважається казка «Два брати», написана ним в десятирічному віці для молодшої сестри.

У 1901-му вийшла перша серйозна праця Гессе - «Посмертні твори та вірші Германа Лаушера» (варіанти перекладу назв - «залишені листи й вірші Германа Лаушера», «Твори та вірші Германа Лаушера, опубліковані посмертно Германом Гессе»).

Однак схвалення критиків і визнання в читацьких колах, так само як і фінансову незалежність приніс роман «Петер Каменцинд». Роман отримав літературну премію Едуард фон Бауернфельд, а письменнику - пропозиція від великого видавництва S. Fischer Verlag на пріоритетну публікацію наступних творів. Згодом видавництво Самюеля Фішера протягом півстоліття буде єдиним володарем прав на публікацію творів Гессе в Німеччині.

У 1906-му Герман написав повість «Під колесом», відобразивши, як і в ранішніх творах, елементи автобіографії, зокрема часи навчання в семінарії. Крім цього, автор статей і повістей виступав як критик і рецензент. Через рік Гессе в співпраці з видавцем Альбертом Лангеном і другом і письменником Людвігом Тома приступив до випуску літературного журналу «März».

Роман «Гертруда» з'явився в 1910-му. Через рік Гессе відправився в подорож по Індії, відвідав Сінгапур, Індонезію, Шрі-Ланку. Після повернення письменник опублікував збірку віршів і оповідань «З Індії». Інтерес до східних практик знайде вихід через кілька років алегоричному романі-притчі «Сіддхартха», герой якого впевнений в тому, що не можна вченням досягти пізнання істини, ця мета може бути досягнута тільки через власний досвід.

На батьківщині Гессе став свідком подій Першої світової війни, почав виступати зі статтями та нарисами антивоєнної спрямованості, збирати кошти на відкриття бібліотек для військовополонених. За нотатками істориків, письменник співпрацював з обома ворожими сторонами, так що не дивно, що проти Гессе в результаті розгорнулася відкрита пропагандистська кампанія, в пресі його називали боягузом і зрадником.

В знак протесту Герман переїхав до швейцарського Берну і відмовився від німецького громадянства. Спільність ідей і поглядів зблизили Гессе з французьким письменником, активним прихильником пацифізму Роменом Роланом.Там же він закінчив роман «Росхальде», черговий автобіографічний твір, в якому на цей раз мова пішла про близьку сімейну кризу.

Публікації виховного роману «Деміан», що описує моменти соціального і морального становлення особистості головного героя, передували трагічній події в житті Гессе: помер старший син, потім батько, дружина потрапила в психіатричну лікарню. Від наслідків важкого нервового зриву Германа вилікував відомий психолог Йозеф Ланг.

Під впливом юнгіанського психоаналізу Герман Гессе розповів в романі не просто про молодого хлопця, який повернувся з війни та шукає місце в житті, а написав історію дорослішання хлопчика, який жив стандартним життям бюргера і під тиском обставин і завдяки подвійності власної особистості перетворився в людину, яка перевершувала по рівню розвитку оточуючих. Сам Карл Юнг відгукнувся про роман як «про світло фари в ночі».

Дуалізм головного персонажа письменник розкрив і в романі «Степовий вовк», що вважається найважливішим етапом в письменницькій кар'єрі Гессе. Книга поклала початок напряму інтелектуальних романів в німецькій літературі, а цитати з тексту використовуються і як заклик до дії, і як ілюстрація особистої позиції.

Нова хвиля популярності накрила Гессе після публікації повісті «Нарцис і Златоуст» ( «Нарцис і Гольдмунд»). Дія твору розгортається в середньовічній Німеччині, життєлюбність в ньому протиставляється аскетизму, духовне - матеріальному, раціональне - емоційному. Своєрідною кульмінацією творчості Гессе стала «Гра в бісер», утопічний роман соціально-інтелектуальної спрямованості, що породив гострі дискусії й різноманітні тлумачення. Над твором письменник працював протягом десятиліття і публікував частинами. Повноцінна книга побачила світ в Цюриху в розпал Другої світової - в 1943-му. На батьківщині Гессе останній роман забороненого раніше за антифашистську позицію письменника вийшов тільки в 1951-му.

Особисте життя

Герман Гессе тричі був одружений. З першою дружиною Марією Бернуллі письменник одружився в 1904-му, після подорожі по Італії, в якому Марія супроводжувала Германа в якості фотографа. Марія, або Мія, як ще називали дівчину, походила з родини відомих швейцарських математиків.

Про дітей, народжених в цьому шлюбі, інформація різна. В одних джерелах говориться про те, що старший син Мартін помер від менінгіту, ще бувши підлітком. Водночас в інших йдеться мова про Бруно і Хайнер, що стали художниками та прожили досить довге життя, а також про ще одного Мартіна, який народився в 1911-му і займався фотографією.

З Марією Гессе офіційно розлучився в 1923-му, але ще за шість років до цього жінку, яка страждала на психічний розлад, помістили в спеціалізовану лікарню.

У 1924-му Герман одружився вдруге на Рут Венгер, дочці письменниці Лізи Венгер. Рут була на 20 років молодшою, захоплювалася співом і малюванням. Цей шлюб проіснував три роки, протягом яких, за спогадами сучасників, фрау Гессе віддавала перевагу метушні з тваринами, ніж сімейним турботам. При цьому в гості регулярно навідувалися батьки Венгер, і письменник незабаром відчув себе зайвим у власному будинку.

Ідеал дружини, господині та подруги Гессе знайшов у третій дружині Нінон Ауслендер. З жінкою письменник довго листувався - Нінон виявилася великою прихильницею творчості Германа. Пізніше вона вийшла заміж за інженера Фреда Дольбіна, з Гессе познайомилася в 1922-му, коли попередні шлюби в обох зруйнувалися. У 1931-му мистецтвознавиця і письменник зареєстрували стосунки.

Смерть

Після видання «Гри в бісер» Гессе обмежився випуском оповідань, віршів, статей. Разом з Нінон Герман жив в містечку Монтаньола, передмісті Лугано, в будинку, побудованому для них друзями Ельзи й Гансом Бодмер.

У 1962-му письменнику діагностували лейкемію, в серпні того ж року Герман Гессе помер від крововиливу в мозок. Похований на кладовищі Collina d'Oro.

Бібліографія

1904 - «Петер Каменцинд»
1906 - «Казанова виправляється»
1906 - «Під колесом»
1910 - «Гертруда»
1913 - «Циклон»
1913 - «Росхальде»
1915 - «Кнульп»
1918 - «Душа дитини»
1919 - «Деміан»
1922 - «Сіддхартха»
1927 - «Степовий вовк»
1923 - «Перетворення Піктора»
1930 - «Нарцис і Златоуст»
1932 - «Паломництво в Країну Сходу»
1943 - «Гра в бісер»