Ім'я: Роджер Желязни (Roger Zelazny)

Знак зодіаку: Телець
Вік: 58 років
Дата смерті: 14 червня 1995 р.
Місце народження: Юклід, США
Діяльність: письменник-фантаст
Сімейний стан: був у розлученні

Роджер Желязни: біографія

Роджер Желязни - американський письменник-фантаст, бібліографія якого налічує 20 романів і кілька збірників оповідань. Автор «Хронік Амбера» 6 разів ставав володарем престижної премії «Х'юго», 3 рази отримував нагороду «Неб’юла» і 1 раз був відзначений французькою «Аполло». Деякі твори письменник створив у співавторстві з колегами, а інші видавав під псевдонімом Харрісон Денмарк.

Дитинство і юність

Повне ім'я фантаста - Роджер Джозеф Желязни. Він народився 13 травня 1937 року в провінційному містечку Юклід, розташованому в штаті Огайо. Син ірландки Жозефіни та поляка Юзефа носив незвичайне прізвище, яка в перекладі з польської мови означає «залізний».

Хлопчик демонстрував творчий потенціал з юних років. У 10 він вже писав казки. Захоплення вплинуло на становлення світогляду майбутнього письменника, але, вибираючи професію, він не відразу вирішив присвятити себе літературі. Здобувши освіту в середній школі, в 1955 році Роджер вступив до університету Вестерн-Резерв в Клівленді й став студентом кафедри психології.
Зрозумівши, що схильність до літератури сильніша, молодий чоловік перевівся на факультет англійської словесності. Через 2 роки в статусі бакалавра Желязни переїхав для навчання в штат Нью-Йорк, а потім отримав ступінь магістра в Колумбійському університеті. Темою його роботи стало дослідження драми в Єлизаветську і Якобіанську епохи.

Роджер приділяв увагу не тільки духовному й інтелектуальному, а й фізичному розвитку. Молодий чоловік займався східними єдиноборствами, серед яких було і дзюдо. Паралельно з написанням невеликих творів і віршів він вивчав японську мову і хінді. Творча натура схиляла його до пізнання езотерики й захопленню медитативними практиками.

У 1960 році Роджер Желязни був покликаний в Національну армію. Протягом пів року він ніс службу в Техасі, а потім увійшов в армійський резерв Сполучених Штатів Америки. Деякий час він перебував у загоні під назвою «Ніка», а по завершенні терміну служби виявився в підрозділі, призначеному для психологічних атак противника. На цьому кар'єра військовослужбовця завершилася, і Желязни відправили в запас.

Книги

Першою розповіддю автора, опублікованою в ЗМІ, став твір «Гра пристрастей». Його розмістив на одній зі смуг журнал «Amazing Stories». З перших кроків у літературі Желязни отримував похвали літературних критиків і захоплював увагу публіки. Паралельно з літературною творчістю письменник працював в організації, що займається соціальним страхуванням, потім в період з 1967 по 1968 роки він був секретарем-скарбником в американській Асоціації письменників-фантастів.

Вирішивши повністю присвятити себе літературі, Желязни залишив роботу і з головою поринув у творчість. Щоб повноцінно забезпечувати свої потреби, автор повинен бути дуже плідним. Дехто циклом творів забезпечує собі довге безтурботне існування. Так сталося й у випадку з Желязни, хоча автор не планував серію романів. «Дев'ять принців Амбера» повинен був залишитися самостійним твором. Фантаст розраховував на можливість написати сиквел, але не більше того.

Книга вийшла в 1970 році, а вже через 2 роки за нею пішов роман «Рушниці Авалона». Інтерес шанувальників спровокував комерційний успіх, і автор продовжив цикл. Роджер не роздумував над тим, щоб поставити публікації книг на потік. Йому хотілося експериментувати з жанрами й втілювати різні ідеї. Нетривіальні твори романіста займали місце на полицях книжкових магазинів і приносили зростаючу популярність.

У 1976 році вийшла повість «Повернення ката». Саме за неї письменника вшанували преміями "Неб’юла" і "Х'юго". У той же період твір «Двері в піску» було визнано літературними критиками книгою року для підліткової аудиторії. Фіналом успішного десятиліття став черговий роман з хронік Амбера. Цей цикл виявився візитною карткою фантаста. Шанувальники творчості письменника стали організовувати клуби та рольові ігри з сюжетом романів, з'явилися фанфіки, створені любителями творчості Желязни.

Скориставшись шансом, романіст відкрив компанію «Амбер» і взявся за другу серію книг, підходячи до її створення більш осмислено. «Хроніки Мерліна» виявилися не настільки феєричними в порівнянні з попередніми 5 книгами, але комерційний успіх переслідував і ці твори. Вони продавалися в усіх куточках світу і принесли автору фінансовий добробут, про який той мріяв.

У 1980-му Желязни писав менше, а деякі шанувальники, переживши перше захоплення, забули про кумира. Проте, критики продовжували присуджувати письменнику нагороди за твори короткого жанру. Потім Роджер повернувся до написання віршів і видав кілька збірок. У 1990-му письменник вирішив випробувати свої сили в якості художнього читця. Він збирав зали, читаючи власні твори та книги інших авторів.

Цікаво, що почуття власництва у фантаста не було загострене, що дозволяло працювати в співтворчості з іншими літературними діячами. Спільно з Філіпом Діком Желязни видав книгу «Господь гніву», а в дуеті з Фредом Саберхагеном випустив «Витки» і «Чорний трон». Роджер пропонував колегам ідеї, а ті втілювали їх на папері.

У 1993 році письменник випустив роман «Ніч в тужливий жовтень», який нарівні з книгою «Князь світла» визнаний експертами найкращим твором автора. У цей момент Желязни переживав не найкращі часи. Його долала важка хвороба. Залишаючись лідером так званої «нової хвилі» в області фантастики, Роджер пов'язав свою біографію з літературою і не зраджував їй до останніх днів.

Особисте життя

Випадкова автокатастрофа, в якій Роджер Желязни виявився в компанії Шерон Стіберл, допомогла йому налагодити особисте життя. Молоді люди одружилися в 1964 році, але шлюб проіснував недовго. У 1966-му відбувся розлучення.

У тому ж 1966-му Желязни зустрів другу дружину. Нею виявилася Джуді Келлахан. Весілля відбулося досить швидко. Закохані були щасливі. У їх союзі з'явилися троє дітей. Син Девін народився в 1971 році. Після переїзду в Санта-Фе в 1976-му на світ з'явився Джонатан, а в 1979-му батьки відзначали поповнення сімейства дочкою Шенон. У цей період письменник багато працював, щоб забезпечити сім'ю. Незадовго до смерті Желязни розлучився з дружиною.

Співтворчість з Джейн Ліндскольд, яку чоловік зустрів після розлучення, переросло в роман. Початківець письменниця опинилася прихильницею творчості Желязни. Вона послала кумиру лист і, всупереч традиції, Роджер відповів на нього.

Джейн в той момент працювала педагогом в коледжі Вірджинії і планувала написати біографію улюбленого автора. Зустріч тет-а-тет, що відбулася в 1989 році, все розставила на свої місця. У той час Желязни вже знав, що у нього рак шлунка. Він неодноразово піддавався хіміотерапії, яка пригальмовувала розвиток недуги.

Смерть

Критична ситуація трапилася 13 червня 1995 року. Напад гострої ниркової недостатності став причиною смерті, яка настала через добу. Письменник помер у лікарні Святого Вінсента в Санта-Фе. Йому було 58 років. Вірна Джейн Ліндскольд перебувала біля ліжка коханого чоловіка. При його смерті був присутній молодший син і кілька друзів. За заповітом Желязни тіло було віддане кремації, а могилою для нього стало повітря в горах.

Останньою волею письменника стала організація прощального вечора після його похорону. Поминки провели в будинку приятеля Фреда Саберхаген. Вечір пам'яті відбувся і на Всесвітньому мітапі фантастів, що проводиться в Балтіморі.

Світи, придумані Желязни - це неабиякий всесвіт, який гідно може оцінити будь-який охочий. Книги Роджера Желязни перевидаються і користуються попитом, а фото автора внесено в підручники з літератури 20 століття.

Бібліографія

1966 - «Цей безсмертний»
1967 - «Князь Світу"
1970 - «Дев'ять принців Амбера»
1971 - «Джек з Тіні»
1972 - «Рушниці Авалона»
1975 - «Знак Єдинорога»
1976 - «Рука Оберона»
1976 - «Двері в піску»
1978 - «Володіння Хаосу»
1981 - «Зачарована земля»
1989 - «Мороз і полум'я»
1992 - «Кладовище серця»