Рецензії та відгуки на книгу

Памʼятаю, як дочитала цей роман у поїзді Київ - Одеса далекого 2009 року. Дочитала і зраділа, бо страшенно мучилася. Найбільше - натуралістичним підходом автора, який так майстерно описував запахи, зокрема неприємні, що інколи виникало бажання піти до вбиральні. У цьому, власне, і полягає майстерність Зюскінда. Постмодерний підхід до зображення персонажів, акцент на еротизмі та сексуальності, відвертість в описі забороненого. Перед нами - геніальний парфумер та не менш геніальний убивця, який у пошуках запаху не гребує вбивством молоденьких дівчат.

Дуже часто у відгуках про цю пʼєсу можна знайти багато позитивних моментів, мовляв, Платон Ангел є зразковим батьком, який прищепив своїм дітям повагу до праці, порядність, гідність. Однак у мене склалося зовсім інше враження про цього чоловіка, швидше негативне. Особливо на початку твору, коли він збирає гроші від своїх дітей, які ті заробили за місяць. Навіть стипендію молодшого сина бере! Не дає дочці грошей на мовні курси, кажучи, що для цього вона повинна знайти додатковий заробіток, та й узагалі не схвалює її бажання вчитися на стюардесу.

Книга розгортається як подорож європейськими бібліотеками, сховками, підвалами — тими місцями, куди насамперед спрямовувались нацистські бригади бібліотечних пограбувань. Рідел веде нас через вулиці Парижа та Берліна, через маленькі польські села, через приватні й державні колекції — показуючи, як збирали, переховували, продавали або знищували книжки. Описані втрати — мільйони томів, але найтяжчі — моральні та культурні: у знищенні ідей, у викривлених архівах, у порожніх полицях, де колись була історія. Автор веде читача без зайвої сентиментальності, але з ясним серцем.

Ця книга — як запрошення пройтись з автором по тиші галереї, де картини не мовчать, а говорять. І не лише про себе, а про нас — сучасних, втомлених, трохи розгублених у світі, який змінюється швидше, ніж ми встигаємо осмислити. Вілл Гомперц — не з тих, хто говорить зверху вниз. Він не читає лекцій, не завалює датами чи важкою термінологією. Натомість він — ваш попутник. Дотепний, уважний, часом іронічний. Він бере за руку й веде у світ мистецтва не як у святиню, де треба поводитись пошепки, а як у живу розмову про сенси, емоції й погляд на звичні речі під незвичним кутом.