За родом літератури твір належить до епосу.

Тема: змалювання на фоні суспільного життя долі Чіпки Варениченка, який став злочинцем.

Ідея: автор утверджує думку про те, що в суспільстві, що знаходиться далеко від ідеалу, люд почне виявляти протест, але в той же час, боротися із несправедливістю не можна шляхом вчинення злочинів.

За художнім напрямом «Хіба ревуть воли…» належить до реалізму.

Головними героями є: Чіпка, Мотря — мати Чіпки, Іван Вареник, який ще називався Остапом Хрущем та Притикою, бабуся Оришка, Грицько Чупруненко — товариш головного героя ще з дитинства, Христя — жінка Грицька, Чіпчині друзі-п’яниці: Матня, Лушня та Пацюк, Максим Ґудзь з жінкою Явдохою — тесть та теща Чіпки, батьки Галі — його жінки, чиновники, пани і т. д.

Композиційна будова непроста, адже це роман, у якому змальовано великий проміжок часу. Всього твір ділиться на чотири частини, які, в свою чергу, поділені на 30 розділів. Композиційно та за змістом завершені як всі частини, так і розділи. Перша частина розповідає про дитинство та юнацтво головного героя. Друга — змальовує долю Пісок — рідного села Чіпки. Часовий проміжок зображеного тягнеться на 150 років. У третій частині йде мова про переломні моменти на життєвому шляху Чіпки. А в четвертій читач дізнається про трагічний кінець історії.

Сюжетні лінії:
- складний життєвий шлях Чіпки Варениченка, його намагання боротися із соціальною несправедливістю;
- історія про життя Максима Ґудзя. Зображення втрати ним моральних цінностей та людяності. Змалювання покріпачення та вседозволеності панів за часів кріпацтва, царська реформа і бунтарські настрої та пориви в селі Піски;
- розповідь про родовід панів Польських;
- доля Грицька — друга Нечипора, його неньки Мотрі та жінки Галі.

Зображення подій відбувається не послідовно, в залежності від часу, а, ніби хаотично, проте виокремлюється логічно-психологічна послідовність. Вище згаданими сюжетними лініями, які читач прослідковує на суспільно-історичному фоні, створюється, власне, сюжет твору:
- перша та друга частини складають експозицію;
- розділ «Нема землі» стає початком зав’язки;
- кульмінацією є реагування Нечипора на ситуацію, коли його вигнали чиновники, відбувається духовний злам чоловіка;

Головними задачами, як сюжету, так і композиційної будови роману є розкриття соціально-психологічних мотивів селянського протестування, а також показ причинно-наслідкових зв’язків шляху розумної, енергійної та здібної особистості від звичайного селянського життя до злочинної діяльності.

Інша назва роману звучить як «Пропаща сила». Вся авторська ідея покладена у ці два слова. І художній задум, і центральний персонаж, виходячи з цієї фрази, є абсолютно зрозумілими. Автором ведуться роздуми про те, що людині, яка мала б стати у світі корисною, не дали змоги реалізувати себе, бездушно затоптавши паростки найкращих поривань грубими чобітьми. Екскурс у минулі часи, який міститься у другій частині, необхідний, аби читач побачив, як поступово деформується мораль у Пісках, бо цьому є проста і зрозуміла причина — порядок буття селян, які коренями своїми походять від козацьких родів, порушено, зруйновано. Всі ті, суто національні та релігійні моменти, які люди всотували з молоком матері, ставали неможливими, недійсними. Ретроспектива дає можливість порівняти і узагальнити події.

Символізм у романі — наскрізний. Взяти хоча б назву твору. Її автори запозичили з Біблії, а саме з «Книги Іова», дещо перефразувавши. Власне, спершу це був епіграф, а не заголовок до твору. Головний символ — віл, що є алегоричним образом знедоленого селянина. Ця тварина є дуже покірною та сильною, вона незамінна у веденні господарства. Віл-символ відкриває головну ідею роману — український народ і є тим волом, на шию якого накинуте ярмо.

Психологічні стани персонажів часто розкриваються через опис, пейзаж чи портрет. А ще ліричними відступами та роздумами наповнений весь текст твору, що також допомагає в розумінні твору.

Порушені проблеми:
- боротьби добра зі злом;
- взаємодії поколінь;
- вибору шляху в житті;
- любові та відносин у сім’ї;
- людського достоїнства та волі;
- злиднів у селянському житті;
- відсутності освіти у простих людей;
- знищення патріархату;
- виховання;
- лідерство у суспільстві та реалізація себе як особистості.

До слова: автори торкнулися у творі глибоких соціальних проблем, отже, він несе соціальний характер. Але різноманітні події в соціумі показано шляхом психологічних переживань персонажів, отже, він є психологічним. У сумі роман «Хіба ревуть воли…» є соціально-психологічним. Цей жанровий різновид прийшов у літературу з реалізмом.