Аутсайдер серед аутсайдерів

Якщо в першій книжці ми спостерігали, як Келлен із тріском вилітає зі свого елітного магічного суспільства, то в «Чорній тіні» Себастьян де Кастелл не дає йому жодного часу на перепочинок. Тепер це класичне роуд-муві, але з максимальним рівнем параної та чорного гумору.

Келлен більше не намагається здаватися могутнім магом. Він - мандрівник-вигнанець, який блукає пустелею з Феріус Парфакс, тією самою картяркою з народу аргосі, та Рейчісом, білкокотом-соціопатом, який досі готовий перегризти комусь горлянку за солодке печиво або просто з нудьги. Але головна проблема Келлена - це, власне, чорна тінь. Це така магічна чума, яка залишає темні візерунки на шкірі і повільно зводить з розуму, загрожуючи перетворити носія на демона.
Знаєте, це дуже потужна художня метафора життя зі стигмою. Суспільство панічно боїться таких, як він, а його власна сім'я буквально надіслала найманців, щоб перерізати йому горло заради «честі роду». Келлен - аутсайдер серед аутсайдерів.
Сюжет різко набирає обертів, коли ця колоритна трійця потрапляє до прикордонного міста Семи пісків. Келлен відчайдушно сподівається знайти там ліки або хоча б відповіді, але натомість натрапляє на дівчину Сенеїру, яка страждає від тієї ж хвороби. І тут є один нюанс - вона не має до магії джен'тепів жодного стосунку.
І отут де Кастелл розгортає шикарний детектив. Виявляється, чорна тінь - це не просто випадкове прокляття чи кара богів. Хтось навмисно інфікує молодь, використовуючи цю хворобу як різновид біологічної зброю для створення хаосу. Келлену доводиться розплутувати цю змову, балансуючи на межі власного божевілля.
Що реально робить цю серію унікальною, так це еволюція героя. Келлен остаточно усвідомлює, що ніколи не зможе перемогти ворогів грубою магічною силою. Йому доводиться відточувати мистецтво блефу, спритність рук, базову хімію та психологічні маніпуляції. Поки справжні маги читають пафосні заклинання, Келлен використовує порох, димові шашки та відверте нахабство. Він вчиться філософії аргосі - спостерігати за світом і розуміти його слабкі місця, а не просто намагатися підкорити його вогнем.

Текст іде дуже жваво, без жодних провисань. Це розумне, іронічне фентезі, яке постійно тримає в напрузі і доводить, що найбільша суперсила - це здатність не здаватися і знаходити нестандартні рішення, коли всі обставини проти тебе.