Головне не втрачати звʼязок з реальністю)

Детектив який починається як майже жарт. Успішна письменниця детективів Сьюзан Купер не кінозірка не суперзірка, але й не ноунейм, живе звичне комфортне життя, фестивалі, Париж, інстаграм і приємне відчуття «дати життя детективам/вигаданим злочинам» і тут ідилія закінчується повідомленням «Я вбила його, Допоможіть!». І тут сюжет робить перший важкливиц поворот. Бо замість заспокоєння «що це тролінг» письменниці чи думок звернутись в поліцію. Сьюзан обирає самій погратись у детектива в реальному житті.  
Сюжет доволі цікавий, людина, яка вигадує злочини, пробує застосувати свої знання на практиці. Що ж з цього вийде?
Спочатку це виглядає як інтелектуальна гра. Сьюзан роздає поради і розуміє це не гра, а реальність. З цього моменту історія набуває кільком ліній, перша лінія ведеться у детективну бо зʼявляються таємниці, деталі, напруга. Друга лінія психологічна, бо героїня постійно сумнівається, відчувається внутрішнє напруження. І третя лінія це межа де розмивається реальність і вигадки. 

Стюзан Купер досить цікава героїня, вона  розумна, спостережлива, професійно «підкачена» мислити як злочинець і як слідчий. Її веде азарт, а самовпевненість грає з нею злий жарт, в якийсь момент вона сприймає реальність як ще один сюжет.
Нора, на перший погляд непримітна, але через неї запускається сюжет, таємнича і повністю не розкрита героїня.
В сюжеті гарно відчувається іронічний тон, але він гармонійно поєднаний.  
Завершення історії емоційне, трохи іронічне, трохи абсурдне, та в цьому всьому є логічна розвʼязка  Якщо любите детективні історії де цікавість заходить надто далеко, де герої втрачають звʼязок з реальністю і вигадкою , про те, що життя насправді не роман, навіть якщо хочеться думати інакше. Мені сподобалось і Вам раджу))