Звичайно, що твір письменника Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» я читала ще в школі. Він входить до програми. А нещодавно вирішила перечитати його. Можу сказати, що сприйняття мною твору тоді і зараз дуже відрізняється. На сьогодні якось я в більшій мірі відчула безвихідь Чіпки Варениченка — головного героя твору, гірке і бідне життя звичайних людей. Я думаю, що мій стосунок до твору легко пояснити. Тоді, в роки шкільного життя, коли за все турбуються і відповідають батьки, все було простіше, і асоціації із сьогоденням роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» ще не в повній мірі викликав. А зараз, коли вже маю сім’ю та двійко дітей, розумію, що треба якось заробляти ті копійки, щоб щось їм дати, а вони зараз, нажаль, у нашій країні заробляються ох, як скупо. І якось згадується Чіпка. Коли хочеш працювати, а немає де. Коли працюєш, а зарплати не платять. Хоча твір виданий більше 100 років тому, ще у 1875 році, але він є повністю актуальний і для нашого часу.
Образ Чіпки досить двояке викликає ставлення. З одного боку, він був доброю, чуйною людиною. А яким хорошим для Галі чоловіком він був. Хотів працювати на землі. Бути Господарем. Але не дали… І гірко за нього, і образливо до крику. Спочатку.
Але, коли він стає на шлях грабіжництва, хоч і прикриває це благородними намірами, мовляв, він відбирає «своє» у багатих, починає викликати протест у моїй душі. Невже не можна по-іншому? А виправдати вбивства зовсім неможливо. Якщо твої руки в крові, то їх вже не відмити ніякими благими намірами і добрими справами.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» тільки зайвий раз підтверджує, що награбоване не може принести людині щастя, а, тим більше, спокій. Чого хотів Чіпка на початку? Він хотів працювати, щоб мати за що жити з сім’єю. А коли «заробив» гроші кривавим чином, вони вже були не потрібні, бо сім’ї не лишилось. Кохана дружина Галя наклала на себе руки, бо не витримала розуміння того, що Чіпка перетворився з такого любого їй парубка у злого нелюда.
Та це ще не все. Мати донесла на нього. Як таке може бути? Як би вчинила я? Чи змогла б? Я не знаю. Це ще одна проблема роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Коли твій син злодій та ще й убивця, комусь схочеться захистити його від поганої участі, а комусь — від нього. Душа рвалася б на частини в будь-якому випадку. З одного боку, ти б завинила перед людьми і Богом, з іншого — перед своєю дитиною і перед собою як матір’ю. Для мене однозначної відповіді на це питання не існує.
Чи є ж відповідь на головне питання «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Звичайно, що не ревуть. Народ протестує тоді, коли йому не сила вже терпіти. Так і тодішнє село показане знедоленим, обірваним і нещасним. В кращих традиціях самобутньої закріпаченої літератури. Невже не могло бути інше життя в ті часи? Мабуть, могло, бо в російській літературі того ж періоду показані пани і їхні пишні бали. А що в нас? Жебрацтво. Я ні в якому разі не веду пропаганду. Просто констатую факт.
Чіпку виправдати я не можу. Він має багато сильних рис, але перемогли все ж слабкі. У нього є прототип у творі — це Грицько. Він — чесний господар. Зміг, перетерпів, перечекав. І все склалося. Хай не такі золоті гори він і мав, але їх і не треба, то вже жадоба людська про них мріє.
Так і в нинішній день є і Чіпки, є і Грицьки. І так страшно, що той Чіпка може колись прийти і до тебе, бо ти ж не зовсім голий і босий, хоч ти, може, і не пан, а простий Грицько, який нажив усе непосильною працею. І хочеться надіятися, що настануть кращі дні і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» будуть нам нагадувати просто історичні важкі часи, а не сьогодення. А Чіпка, звичайно, залишиться, але десь один на мільйон.