Читачи цю книгу, мимоволі опиняєшся у румунській провінції середини XIX століття, і з кожною  її сторінкою зачаровуєшся як же барвисто та правдиво відтворено письменником життя й трагічні долі селян Трансильванії.

Головна героїня - вдова Мара проживала зі своїми двома дітьми в невеличкому трансільванському містечку, вона була власницею крамниці, яка стала основою її добробуту. Поступово з часом Мара зуміла придбати й нерухому власність, навчилася вкладати гроші у вигідні справи, зуміла виростити доньку "панянкою", дати їй освіту в монастирі та забезпечити завидний посаг.
Однак проза життя, несамовите прагнення до багатства висушили душу цієї вольової і доволі непоганої жінки. Що багатшою вона ставала, то далі в царину минулого відходили її романтичні мрії. Можна навіть сказати, що життя перекреслило ці мрії і розпорядилося долею Мари та її дітей по своєму.

Насамперед це стосується її доньки Сіди, яка закохалася в юнака Ганса, якого вона полюбила і з яким пов'язала своє життя. Здавалося, у молодого подружжя були всі підстави для щастя, але Сіда - румунка, а Ганс - німець. І з самого початку між ними встав бар'єр національних і соціальних забобонів...

За перипетіями цієї сімейної саги цікаво спостерігати, вона зачаровує своєю етнічною складовою, відтворює життя румунів, їхні колоритні традиції та фольклор.