Книга про пошуки себе 👍

«Ich möchte додому» — це книга, яка поєднує в собі особисті переживання героя з важливими соціальними питаннями. Автор  пропонує нам  зануритися в світ молодої людини, яка прагне повернутися додому, шукаючи власну ідентичність та місце в суспільстві.

Ми знайомимося з головним героєм з Полтавщини - Зігмундом, якого мама назвала на честь першого німця в космосі Зігмунда Єна 🫣 І тут я вже зрозуміла, що гумор в книзі точно є, але не кожен його зрозуміє…

Шлях героя буде нелегким і тернистим, адже не ставши «ягідним магнатом», як хотіли батьки, хлопець тікає і вирішує шукати себе в столиці. Невдалий  бізнесмен - молодший науковий співробітник в бібліотеці, де йому доручили оцифрувати інформацію про Сковороду - різноробочий на будівництві - молодий письменник - волонтер. Герой шукає своє місце у житті, подумує про виїзд за кордон заради досягнення успіху, але ж чи не найкраще - вдома?

В книзі ми зустрічаємо й інших героїв - дивних Олю і Толю, Вероніку і Славіка, роль яких я й  досі не зрозуміла… І ця дивна дівчина Емма з листування, до якої ніби є почуття, а може то щось інше і чи буде можлива їхня зустріч? Кожен з героїв зіграє свою роль у становленні Зігмунда як особистості і прийнятті важливих рішень.

Мені сподобались описи Полтавщини з її колоритною мовою: скаʼіть, всьо, шче, фатить, харашо, сіки, трохи 🙂Хоча, така вимова є характерною не тільки для Полтавщини. Кияни знайдуть в книзі чудові описи і замальовки Петропавлівської Борщагівки, Подолу, київської Кільцевоі, Деміївки, Рибальських островів.

Прочитала книгу швидко, але далася вона мені нелегко. Мова автора своєрідна. Дуже багато незнайомих слів, імен, назв. Доводилося звертатися до зносок на сторінках і користуватися Гуглом, що відволікало. Різкі переходи в розділах, коли не могла зрозуміти я ще в Сербії, чи це вже в Києві, а може це Полтава? Упродовж всієї книги несподівано виринають згадки і  факти про Григорія Сковороду, що збивало з думок.

В цілому гарна книга, адже в ній автор піднімає тему пошуків дому та місця в світі. Це розкривається через призму навчання та адаптації до нових обставин в житті Зігмунда.

Тема є  актуальною для багатьох підлітків та молодих людей. А в час війни для кожного українця без виключення.

Завершити відгук хотіла б цитатою з книги : « Ми часто хочемо покинути дім. Рішуче, безсумнівно. Бо гадаємо, що тут ніколи нічого не зміниться. Шукаємо чогось. Хоча напевно вже маємо більше, ніж думаємо».