Є такі книги, які приходять у потрібний час, і саме, коли в моєму житті відбувався складний період, образ Скарлет як запальної та "сталевої" жінки допоміг відчути у собі силу та подолати життєві труднощі.

Впевнена, що улюблений вислів Скарлет О'Хари про обдумування проблеми не сьогодні, адже про це вона може подумати завтра, взято за правило багатьма жінками світу. Думками я часто згадую цей роман про один із найсильніших образів жінки в літературі. Я повертаюся щоразу до цієї книги, аби перечитати виділені мною моменти, які мене зачепили читаючи цей великий роман.

Це направду сильна історія, бо у ній порушено так багато гострих соціальних проблем, і я аж ніяк не вважаю цю книгу любовним романом. Найперше, ця книга передає боротьбу сильного ірландського народу, звіяного вітром із смарагдового острову через голод та бідність у пошуках кращої долі на американському континенті, їхню боротьбу на чужині із несправедливістю та дискримінацією (батько Скарлет - ірландець, тому й очевидно, що сталевий характер жінка успадкувала від нього).

Роман розкриває широку панораму Громадянської війни у Сполучених Штатах у 1860 -х роках. Щоразу як головна героїня опинялася на краю прірви - жодного разу вона не ремствувала на долю, а продовжувала гордо прокладати свій складний шлях. Багато хто з її оточення опускав руки, бо просто не міг існувати в таких пекельних умовах війни.

Хто зна, можливо, Скарлет і наробила нечисленну кількість помилок, але я дуже їй симпатизую, й відношу цю книгу до найкращих прочитаних мною книг. Неодмінно, колись перечитаю її знов.