Міркування про російсько-українські культурні звʼязки

Відома літературознавиця Віра Агеєва ще до початку повномасштабного російського вторгнення написала монографію, в якій замислюється про культурне протистояння російської та української спадщини. Зокрема авторка аналізує творчість Григорія Квітки-Основʼяненка («Маруся», «Сердешна Оксана»), Тараса Шевченка («Катерина»). Образ покритки є дуже вдалим, адже відмовилися від своїх дітей та звабили дівчат у творах якраз росіяни (москалі). Так само детально розглянуто русифікаторську політику влади у Київській духовній академії, в якій здобував освіту у 19 столітті Іван Нечуй-Левицький. Тоді до навчального закладу прагнули направити в основному випускників російських духовних семінарій, тож Іван Семенович прагнув боротися з цією політикою. Цікавими є думки пані Агеєвої про творчість Лесі Українки та про твори київських письменників, що писали російською мовою і не сприймали української культури, - Михайла Булгакова та Костянтина Паустовського. «Біла гвардія» Булгакова протиставляється «Мині Мазайло» Миколи Куліша. 
Монографія містить чимало авторських думок та інтерпретацій текстів. Читається легко, однак розрахована на науковців, а не пересічних читачів.