Можемо повторити» - кажуть російські військові, коли обстрілюють міста і села України під час війни, що триває зараз. Так само окупанти вивозять зерно з України, палять цілі міста і села, цілеспрямовано знищують український народ, відбираючи у нас право на життя і розвиток. Роман «Марія» оповідає про життя селянки Марії та її родини в часи цілеспрямованого, організованого радянською окупаційною владою голодомору 1932 -33 рр.
Роман відкривається посвятою «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932 -1933». Улас Самчук з неймовірно болісною, страшною правдивістю відображає трагедію нашого народу, долі селян; показує жорстокість та бездуховність представників радянської влади, які прийшли в село, щоб «будувати майбутнє», а насправді, грабувати та вбивати всіх, хто наважиться чинити опір та відмовиться скоритися.
Проблема Насильницької колективізації, розкуркулення селян, тотальний грабунок, зневага до релігії, християнських та й загальнолюдських цінностей – ось що принесли з собою російські військові в Україну тоді, повторюють вони ті самі злочини, але вже в наші дні.
Марія народилася в бідній селянській родині, коли їй виповнилося 9 років, дівчина пішла у найми до Мартина Заруби, дуже сумлінно та наполегливо виконувала всю домашню роботу по господарству. Марія закохалася у наймита Корнія, хлопець відповів їй взаємністю, однак, недовгим було їх щастя, Корнія забирають до царського російського війська на 7 років служби, а Марія тужить довго і тяжко. Боячись осуду з боку односельців, виходить заміж за Гната, двоє їх дітей помирають у ранньому віці. Відслуживши службу матросом, Корній повертається в село. Марія все ж кохає Корнія і стає його дружиною, в них народжується троє дітей, та чи судилося подружжю стати щасливим?.
Щастя материнства та сім'ї, як найвищої цінності, є однією з головних тем у романі. Письменник з особливою теплотою описує працю на полі, важку працю селянина заради процвітання, добробуту його родини.
Роман «Марія» - дуже трагічний, але сповнений непохитної віри у незнищенність українського народу, відродження української нації. Корній не прощає синові Максимові того, що хлопець співпрацює з окупаційною радянською владою. Знесилений тривалим голодом, Корній вбиває сокирою сина Максима за співпрацю з окупантами, а сам, вчинивши «страшний гріх», йде в поле помирати разом зі своїм вірним собакою Сірком.

Ця книга є особливо важливою та актуальною зараз, тому що той самий ворог прагне знищити український народ, відібрати право на свободу і життя. Окупанти так само страшно знущаються і ненавидять український народ за волелюбність, любов до праці та бажання українців дбати про рідну землю, свою родину і цінність життя.
Втрата своїх маленьких дітей чи дорослого сина Демка, який гине на війні, є для Марії невимовною трагедією жінки –матері, яка втрачає частинку свого серця, коли гине її дитина. На жаль, тисячі українських матерів переживають таке ж страшне горе.

Роман «Марія» варто читати, бо це текст про нескореність української нації. Прочитавши книгу один раз, або вдруге, розумієш всю глибину трагедії та страждань нашого народу внаслідок цілеспрямованого геноциду – Голодомору 1932 -33 рр.
Для росії золоте українське пшеничне зерно завжди було ласим шматком наживи, а голод держава- терорист завжди використовує, як зброю проти нації, яка відмовляється скоритися.
23.08.2023