Оповідання про «незручну» ситуацію та, втім, таку, що має місце у всі часи. Хлопець звів дівчину, обіцявши послати сватів, але згодом хотів зняти з себе відповідальність ба більше, вже й іншу дівчину знайшов та навіть заручився з нею. Історія відома усім. Однак напевно вперше я натрапила на наймудріше розв’язання цієї «незручної» ситуації. Виявляється, мудрий народ розробив певні правила поведінки і для такого повороту подій. І тут, оглядаючись назад, звертаємо увагу на декілька важливих моментів, які і стали запорукою успіху наприкінці.
По-перше, Гашіца насмілилася відкритися матері, розповівши про свій сором. По-друге, мудрість матері: вона точно знала, до кого звертатися. Але і тітка Прохіра лише довела Гашіцу до хати парубка, а далі дівчина мусила домовлятися сама. Цей момент також абсолютно логічний: не мати з батьком домовляються за дочку, а сама дівчина. Адже саме їй у майбутньому жити з батьками Йона, тож мусить залагодити стосунки сама. Найслабшим з усіх таки виявився парубок. Та добре, що батько його принциповий і став на бік дівчини. Таким чином і честь дівчини врятовано, і милий тепер буде поруч.
Висновок: навіть в найскрутнійшій ситуації не треба боятися зізнатися у своїх помилках, і їх можна буде виправити.