Персіваль Еверетт "Джеймс"

Із такою практикою в читанні, коли сучасний автор бере за основу роману пласт історії великого класика, та інтерпретує її на новий лад, розставивши по іншому акценти, відновлюючи таким чином історичну справедливість - я зустрічаюся вперше. І скажу, що перш ніж приступити до "Джеймса", спочатку перечитати першоджерело - роман Марка Твена "Пригоди Гаклберрі Фінна" це було дуже правильним рішенням. 

Варто мабуть згадати, що один з найчуттєвіших моментів пригод від Твена полягає в тому, що на сторінках книги розвивається справжня та щира дружба між сиротою Гаком і темношкірим рабом Джимом. Саме завдяки Джиму, Гакові вдалося розгледіти лицемірство й аморальність суспільства, це дало змогу хлопцеві зрозуміти, що в світі все ж існують людські цінності, які можуть перевершити пороки суспільства. 

Мені дуже полюбився твенівський наївний добряк Джим, який найбільш мріяв скинути ярмо рабства, щоб звільнити також дружину та доньку, а згадка про сім'ю давала йому наснаги жити. Білі взяли за інструмент у маніпуляціях над чорними Біблію, а за наявність олівця, паперу, вже не кажучи про книгу, могли й лІнчувати. Не дай то Бог, чорному стати мудрим. Тому цікаво, спостерігати, що вже у "Джеймсі" темношкірий раб Джим відкривається читачам розумним начитаним героєм. 

Еверетту вдалося зробити цей твір самобутнім, і я не бачу в ньому переказ книги Твена вже зі сторони Джима як оповідача, тому рахую, що не варто ці два романи (саме романи, а не персонаж Джима) порівнювати. Бо у романі ж Еверетта темношкірий раб Джим перероджується із "симпатичного" героя у складного, суперечливого і навіть шокуючого й мстивого Джеймса. 

Мене навіть взяла злість на автора: навіщо ж він так спотворив улюбленця Джима? Але я зрозуміла, що гнів і мстивість Джима білим - це не випадковість, а результат колоніального глоблення.
У цьому сенсі Еверетт не стільки "псує" милого Джима, скільки відбирає у білого читача комфортну ілюзію, що жертва завжди лишається доброю (згадати лишень "Кохану" Тоні Моррісон), що темношкірих недобрими злобили саме пригноблення їх білими людьми. Тому милий Джим переродився в лихого Джеймса, зрештою його гнів - це природня реакція на несправедливість, що оточувала його.