Вперше прочитала цю книгу 13 років тому. У травні 2025 перечитала. 

Як тоді, так і тепер я під враженням. Але враження тоді і тепер дещо різняться. Пам'ятаю, тоді запоєм читалося саме про перехід від заможності до злиднів, коли був усім і став ніким. Тоді книга вселила страх що можна і як можна перетворитися на овоч, впасти у бідність...

Тепер ( на свій подив) від книги піймала посил: матеріальна сторона життя - це ще не все.

Так, обідніти, стати ніким - це все жахливо. Матеріальна сторона життя важлива. Але досягнувши цього бажаного омріяного  матеріального успіху,  можна так і залишитися сидіти вечорами у кріслі качалці. Будуть тепер багато обставлена кімната, розкішний одяг, вишукані страви, але так і сидітимеш у кріслі качалці .

Бо сама суть твоя не змінилася.

Бог нагородив тебе красою, що вабить чоловіків, і від природи дано тобі театрально супити лоба - успіх тобі забезпечений: тебе помітять, запросять, самі до тебе прийдуть. Але коли за всією цією мішурою і блиском, вибачте, посередність... Не втратив би твій чоловік заробіток у барі, можливо так би і сиділа у квартирі за 28 доларів у кріслі качалці.

Роман емоційно важкий, але повторюсь читається запоєм, раджу