Сон літньої ночі | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Сон літньої ночі

0
Нема оцінок

«Сон літньої ночі» — одна з найлегших п’єс Шекспіра за тоном, але, можливо, одна з найхитріших за суттю. Це не просто комедія з чарами, закоханими та перевтіленнями. Це — витончена гра з природою ілюзії, де театр, сон і кохання зливаються в одне і жодне з них не видається достовірним до кінця. У цьому тексті немає надійної точки опори. Все пульсує, змінюється, ковзає — і так само змінюються почуття, тіла, слова. Те, що здається справжнім, виявляється випадковим; те, що мариться, набуває сили реального. Шекспір тут — не мораліст і не романтик. Він експериментатор, який закидає глядача в середовище, де стабільності немає. Мова п’єси — багаторівнева, як її сюжет. В одному плані — пасторальні діалоги закоханих, які постійно змінюють свої об'єкти пристрасті. В іншому — п’яні, химерні монологи ельфів, в яких поезія межує з нісенітницею. А ще є ремісники, які говорять мовою натужної простоти, але саме через них Шекспір найщиріше сміється з театру. У п’єсі три світи: людський, магічний і театральний. це не просто паралельні лінії, а дзеркала одне одного. Усі персонажі грають ролі, навіть якщо не знають про це. Люди закохуються не в тих, кого слід, але чи «слід» узагалі існує у світі, де любов — це дія, а не вибір? Шекспір у цій п’єсі створює не сюжет, а стан. Стан легкої втрати контролю, в якій дозволено все — і тому стає можливим щось справжнє. Цей твір не має морального висновку. Він не прагне чогось навчити. Він пропонує: подивись, як усе це — життя, театр, кохання — функціонує, коли з нього зняти суворість. Коли світ стає сном — і сон не менш реальний, ніж ранок після нього.

вподобати
0 користувачів вподобало.