Творчість Валер'яна Підмогильного відома українським читачам насамперед за урбаністичним романом "Місто", проте письменник у своїй творчій діяльності відзначився ще й як автор малої прози, а оповідання "Собака", "Проблема хліба" та "Син" - це вражаючі документи про голод 20-х рр. минулого століття.

Порушуючи тему голоду, оповідання "Собака" набуває особливого іронічного сенсу - студент Гимергей вивчає вершинні досягнення філософської думки - твори Канта, Ніцше, Декарта, в яких осмислюються основи людського буття, а сам як виявляється не може жити без борщу й ковбаси: "перші дні недоїдання силкувавсь переконати себе, що Кант йому дорожчий за ковбасу. Але через три дні облишив: міг уже сміливо кожному у вічі сказати, що для нього дорожче". Випробування голодом змушує героя виробити власну "філософію", викликану жорстокими обставинами комуністичної дійсності.

Проте Гиметрій, як знавець філософії, дуже сумнівається, чи надовго йому вистачить самоіронії та доброго гумору, тим більше, що в їдальні є можливість пообідати. Як щасливу закономірність юний студент розцінює зустріч з рудим собакою, якого, на його думку, шукатимуть господарі, звісно ж, за винагороду. Не роздумуючи, він витрачає останні гроші на утримання собаки. Так з'являється надія, що повертає юнакові нормальний для нього стан - жадобу знань, радість від читання, енергію та бадьорість. І хоча фінал оповідання відкритий (невідомо, чи знайшовся господар собаки і чи отримав хлопець винагороду), твір сповнений оптимізму та віру в людину.