Я завжди маю рацію

«Гіпнотизер» - це старт неймовірно популярної серії про фінсько-шведського детектива Йону Лінну, яку написав Ларс Кеплер. До речі, під цим брутальним псевдонімом ховається сімейна пара шведських письменників - Александр та Александра Андоріли. Ця книга - як удар обухом по голові. Вона дуже похмура, по-північному жорстока, але від неї практично неможливо відірватися.

Передмістя Стокгольма. У роздягальні спортивного клубу знаходять по-звірячому вбитого чоловіка. Майже одночасно в його будинку виявляють пошматовані тіла його дружини та маленької доньки. З усієї родини дивом виживає лише п'ятнадцятирічний син, але він посічений ножем і перебуває в глибокому шоці на межі коми.
Поліція з'ясовує, що в родині є ще старша сестра, якої не було вдома, і вбивця, схоже, вже йде по її сліду. Час вимірюється навіть не годинами, а хвилинами.
Справу бере комісар кримінальної поліції Йона Лінна. Він розуміє, що єдина людина, яка бачила обличчя вбивці - це поранений хлопчик. Але допитати його традиційними методами неможливо. Тоді слідчий іде на відчайдушний крок: він звертається до лікаря Еріка Марії Барка - колишнього видатного гіпнотизера, який десять років тому дав клятву ніколи більше не практикувати гіпноз через одну фатальну помилку в минулому. Ерік порушує клятву і погоджується занурити хлопця в транс. Але те, що вони чують із вуст підлітка, запускає ланцюг абсолютно неконтрольованих і моторошних подій.

Найцікавіший пласт роману - це тонка межа між медициною, правом і мораллю. Наскільки взагалі законно і етично влазити в підсвідомість травмованого підлітка? Чи можна використовувати слова, сказані під глибоким гіпнозом, як реальні докази для суду? Цей конфлікт між бажанням слідчого будь-якою ціною знайти істину та правом людини на таємницю власної психіки - просто шикарний прецедент для розбору нюансів кримінального права та правозахисної етики.
Та й Йона Лінна - не класичний депресивний детектив, яких багато в нуарі. Він дуже спокійний, емпатичний, трохи меланхолійний, але має одну рису: він просто до неможливості впертий. Його знаменита фраза «Я завжди маю рацію» спочатку дратує колег і керівництво, але потім саме ця безкомпромісна логіка рятує життя.

«Гіпнотизер» - це крижаний, динамічний і важкий психологічний трилер. Автори не шкодують читача: тут багато болю і поламаних доль. Але водночас це блискуча головоломка, яка досліджує найтемніші кутки людської свідомості.