Сем і Сейді були друзями в дитинстві, але в один момент їх шляхи розійшлися. Через якийсь час вони знову зустрілися і вирішили створити свою гру. І ми спостерігаємо як вони намагаються знайти та реалізувати себе. спостерігаємо як вони стикаються з життєвими труднощами та як намагаються з цим впоратися.

Багато описів ігор, одразу було взагалі нічого не зрозуміло. Але з кожною сторінкою я все більше і більше втягувалась, хоч і часом бувало важкувато.

Про книгу я почула більше року тому і хтось згадав, що тут повинна бути млм лінія, а хто я така, щоб не повестися хоч на найменший лгбтк+ натяк. Приблизно пів року тому я натрапила на відгук, де було сказано, що «завтра завтра завтра» вайбить «маленьким життям» (моя улюблена книга) і мені було дуже цікаво чому, але в мене не було настрою на прочитання саме цієї книги.
І ось нарешті я вирішую її прочитати. Початок йшов тяжко. Як я сказала вище, ці описи ігор, нічого не зрозуміло.

Сама історія непогана.
Я заплакала тільки в кінці, на останній сторінці, хоча думала, що проллю багато сліз над нею, адже піднімається питання дружби, сварок, примирення і зазвичай над таким я плачу.

Але тут є багато всього, над чим можна поміркувати, а таке я люблю

І так, книга вайбить «маленьким життям».
Не правильно порівнювати дві різні книги різних авторів, але мені необхідно було зрозуміти, чому на думку когось ці книги подібні