Я була певна, що в темі Голокосту мене нічого вже не вразить. І мова не про зосередженість письменника на фокусі як передати жорстокість нацистських таборів, - ні. І не люблю, коли лірична лінія виступає головною в книзі, через яку губиться важливість трагічності подій на тлі. Тому книга Рудольфа Яшика залишила після читання в мене дуже розбурхані почуття.