Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;)

Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :)

Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав.

Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше.

Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.