За родом літератури твір належить до епосу.

За жанровим різновидом «Чорна рада» є першим історичним романом-хронікою.

Тема: змалювання реальних історичних подій, що відбувалися у місті Ніжин 1663-го року.

Головна ідея: осуд часів Руїни, автор доносить до читача розуміння того, що українці потребують національного об’єднання, а також вказує на те, що для того, аби нація стала єдиною, потрібно, щоб на чолі українського народу стали розумні, культурні та освічені люди.

Історичне підґрунтя твору — це нелегкі часи, які настали зі смертю Богдана Хмельницького. Адже бути гетьманом одночасно забажали декілька чоловіків. Україна буквально роздиралася на шматки різноманітними соціальними пристрастями та політичними орієнтаціями, які й стали поштовхом до «чорної» ради. Назва цього зібрання пішла від слова «чернь», що позначало простих людей із сіл та міст, а також козаків низького рангу, які також були присутні на раді разом із козацькими старшинами. Далеко не кожен з охочих отримати гетьманський пост хотів навести лад на Батьківщині, просто влада давала великі можливості, які багато хто хотів використати особисто для себе та свого збагачення. Аби досягти бажаної цілі, вони шукали підтримки і в поляків, і в турків, і в московитів. Таким чином Україну розкололи. Правобережжям керував Павло Тетеря, якого постановили не без допомоги польських шляхтичів. А Лівобережжя мало аж декілька претендентів на булаву. В тому числі серед них був Яким Сомко, якого в місті Козелець радою старшин було обрано гетьманом, та цар не погодився його затвердити. Ще одним козаком, який бачив себе в образі гетьмана, був Іван Брюховецький. За результатами «чорної» ради, яка проводилася 27-28-го червня перемогу здобув І. Брюховецький, а Я. Сомко був покараний. Взявшись за написання такого серйозного історичного твору, автор підійшов до процесу дуже відповідально і вивчав різноманітні історичні джерела, в тому числі, роботи науковців, літописи («Літопис Самовидця»), документальні підтвердження подій. Персонажами твору є історичні особи, які насправді жили й діяли на той період. Сюди, беззаперечно, можна віднести Якима Сомка, Василя Золотаренка, Павла Тетерю, Матвія Гвинтовку, Вуяхевича тощо.

Головні герої твору «Чорна рада»: гетьман Лівобережної України; Яким Сомко, який був переяславським гетьманом; Павло Тетеря — гетьман Правобережжя; Василь Золотаренко, який був ніжинським полковником; Іван Брюховецький, що перебував на посаді кошового отамана Запорозької Січі; Кирило Тур — запорожець, курінний отаман; Шрам, що був водночас і полковником і панотцем, а також його син Петро; Михайло Черевань, який був раніше козаком, а тепер став осідлим власником хутора, його жінка Мелашка та дочка Леся; а також Божий чоловік.

Композиційна будова: роман ділиться на 18 частин. Твір пронизаний двома сюжетними лініями: політичною, яка показує процес боротьби за булаву та обрання гетьмана, а також любовною. Роль оригінального композиційного прийому виконує образ шляху, яким Шрам і Шраменко подорожують із Правобережжя на Лівобережну Україну.

Експозиція: змалювання історичного періоду, на тлі якого будуть розвиватися події, перша зустріч з головними персонажами твору.

Зав’язка: бажання Шрама надати підтримку Сомкові, здолати розподіл у козацькій громаді;
Кульмінація: «чорна» рада, яка приносить І. Брюховецькому владу, а Сомкові — покарання.

Розв’язка: трагічні смерті Сомка та Шрама; шлюб Петра та Лесі.

Пригодницькі елементи присутні в різних частинах композиції — це викрадення Лесі, суд запорожців та покарання тощо.

Проблеми, порушені у творі «Чорна рада»:
- самостійності Української держави;
- відданості Батьківщині та зради;
- важливості державних діячів;
- відношення влади до простих людей;
- боротьби між добром і злом;
- взаємодії поколінь;
- любові та стосунків у сім’ї;
- особистості та народної моралі;
- Запорозької Січі, її впливу на історію України;
- цінності життя людини.

«Чорна рада» належить до романтичних творів. Пантелеймон Куліш ідеалізує козаків, показує силу їхнього духу. Романом «Чорна рада» автор довів, що українці мають пишатися своєю давньою та достойною історією, великою культурою. Чотирнадцять років автор писав роман. Матеріали для нього дібрані П. Кулішем з найрізноманітніших джерел: це були літописи з документами, а ще український фольклор, що зберіг історичну пам’ять.