"У цій війні книжки були не лише жертвою, скільки зброєю. Нацисти жадали перемогти ворога не лише силою на полі бою, а й розуму у думках... Вони мали намір перемогти не шляхом знищення літературних й історичних традицій своїх ворогів, радше через крадіжки, володіння та перекручування фактів, обернувши бібліотеки, архіви, історію, успадкування і пам'ять проти них самих, заради того щоб краще усвідомити, як правильно написати цю історію. То була концепція, яка привела до дії наймасштабнішу в історії світу крадіжку книжок"

Андерс Ріделл "Книжкові злодії. Про нацистські розкрадання бібліотек Європи та спроби повернути літературну спадщину"
Видавництво: "Фабула" @fabula_vydavnytstvo
@fabulabook , 400c.

Наше уявлення про те, як нацисти відносилися до книг, часто асоціюється з книжковими пожежами. Саме в травні 1933 року вся Німеччина горіла вогнем: публічно спалювалися книги єврейських, соціалістичних, пацифістських авторів. Цей візуальний образ настільки сильний, що може скластися враження, що нацисти не надто високо цінували книги та літературу. Але правда зовсім інша.

Дослідження А.Ріделла дають змогу дізнатися невідомі факти. Нацисти були більше прихильні до крадіжок, колекціонування і каталогізації книг, ніж їх спалення. Бібліотеки та архіви викрадалися з метою віднайдення в зібраних матеріалах "доказів" своєї расової ідеології та начебто існування єврейської "змови".

Дуже мала частина викрадених і розкиданих книжок після війни була повернута їхнім колишнім власникам. Більшість книг знищена. Як і знищено їх власників: описано зворушливий епізод, як одну книгу з бібліотеки єврея повертають його нащадкам. Книга – єдине, що залишилось у сучасного покоління на згадку про рідну людину.

"Книжкові злодії" — важлива і актуальна книга, яка показує невід’ємну силу та важливість літератури та бібліотек.
Ця книга є своєрідним тревелогом, у якій автор мандрує різними містами, щоб поспілкуватися з тими, хто сьогодні розпоряджається залишками пограбованих бібліотек.

У даних дослідженнях зібрані розповіді про емігрантські бібліотеки в Парижі, про масонську бібліотеку в Гаазі, про унікальну і стародавню єврейську бібліотеку в Римі (колекції якої й досі безслідно втрачені), про бібліотеки на мові їдиш у Вільнюсі та жахлива історія знищення єврейських громад у Салоніках. А ще у книзі містяться факти, як кілька викрадених книгозбірень та архівів на завершальному етапі війни були викрадені ще раз, але радянськими військами. Так що сьогодні, мабуть, багато архівного матеріалу зберігається в росії.

Новітня війна і сьогодні ми є свідками нових злочинів: у війні гинуть українські письменники та письменниці, знищуються українські книги, зруйнована вщент друкарня, загинули її працівники. І тепер хто як не ми знаємо як ворог прекрасно розуміє, що позбавити людей слова - це один зі способів їх знищити. Немає нічого нового, що раніше б не відбувалося в історії.