Уже з перших рядків можна дати оцінку головному героєві-оповідачеві. Це естет, який до найдрібніших деталей прописує страждання, мов насолоджується та пишається ними. "Це ж було вже!" - вигукує Кучма в моїй голові. Так, відчуття того, що я це все десь бачила, не полишає мене до останнього слівця.

Раскольніков, який убив бабцю, а потім сторінок двісті страждав від мук совісті.

Герасим, який утопив Муму, бо він чєловєк малєнькій і нічєво нє может сдєлать.

Гумберт, який гвалтував маленьку дівчинку, бо це ж вона його спровокувала.

"Йолкі-дрова! - осяяло мене. - Та це ж... та це ж типовий кацап!"

Отой самий, котрий нічєво нє может сдєлать і в 2025 році, коли його рідні гинуть далеко від рідної домівки, вбиваючи українців. 

І всі субособистості головного героя ніби списані з цієї нинішньої русні, що складається з дегенератів, які байдуже натискають на кнопку, щоб запустити ракету по українському місту, із докторів Тагабатів, які отримують оргазм від кровопролиття, та хороших росіян Андрюш, які живуть своє нікчемне планктонівське життя, час від часу задля галочки на власній совісті публікуючи "Нєт во**є" та пояснюючи в поліції, що насправді мали на увазі "воблє".

Ну і наш "м'ятежний син", ладний задвохсотити рідну матір во ім'я есвео - вибачте, революції, яку він аж ніяк не може зрадити. Маючи певну волю, владу й фізичну силу, він міг би застрелити цілого Тагабата, навіть кілька разів нахвалявся, але... а як же велика революція та дальші страждання від того, що мусив розірватися між людським у собі та "обов'язком", який полягав у тому, щоб убивати невинних людей?

І в цьому персонажі мені відкривається "загадочная русская душа" та пророчий дар Хвильового. Це ж треба - змалювати в деталях повномасштабну війну росії проти України за сто років наперед?!

Вони й зараз убивають своїх матерів, які в Україні, і страждають.

Їм навіть Тагабати кажуть: "Робіть, що хочете!" - і вони йдуть укотре голосувати за диктатора. І їхнє існування триває лише допоки мають можливість живитися чужою кров'ю. Кров'ю українців.

Як же це все знайомо. Як же це все позачасово.