Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Саня Малаш
Нагороди
Про себе
Читаю зараз
Мої улюблені автори
Мої улюблені твори
#
Якийсь головний герой... рускій, чи що
Уже з перших рядків можна дати оцінку головному героєві-оповідачеві. Це естет, який до найдрібніших деталей прописує страждання, мов насолоджується та пишається ними. "Це ж було вже!" - вигукує Кучма в моїй голові. Так, відчуття того, що я це все десь бачила, не полишає мене до останнього слівця.
Раскольніков, який убив бабцю, а потім сторінок двісті страждав від мук совісті.
Герасим, який утопив Муму, бо він чєловєк малєнькій і нічєво нє может сдєлать.
Гумберт, який гвалтував маленьку дівчинку, бо це ж вона його спровокувала.
#
Клікбейт рулить
"Мова має значення" - зізнавайтеся: про що перше ви подумали? Напевне, про те, про що і я. Олександр Бабінський, автор книжки з такою клікбейтною - вибачте, не доберу іншого слова - назвою попередньо трохи розповідав про свою працю в сториз, тому, мабуть, не лише я була переконана, що вона - про те, як добирати правильні, відповідні до ситуації мовні засоби для оформлення думки. Щось на кшталт різниці між "закінченням війни" та "перемогою України" або між "недоліками" й "зонами росту".
#
Знову хочуть тягти цю книжку в шкільну програму... Щоби що?
Роман Уласа Самчука "Марія" був у моїй шкільній програмі в 10 класі, тож уперше я прочитала його в дев'ятому. Удруге повернулась до історії вічниці Марії вже в 25. Не можу сказати, що враження від книжки в дорослому віці змінилися в кращий бік. Тобто я бачу в ній очевидні плюси, але відверто не розумію, навіщо збурюють дискусію про повернення "Марії" в шкільну програму? Мені його, коли я була школяркою, нахвалювали як найкращий твір про Голодомор. Після "Жовтого князя" я, звичайно, в це не повірила і правильно зробила.
#
Виявляється, американські підлітки читають кацапліт?..
Книжку Ребекки Кван прочитала за два вечори, сюжет навдивовижу простий і залипальний. Ти ненавидиш головну героїню, а все одно невідривно стежиш за кожною її дією та за кожним повідомленням у соцмережах. "Убивцю", тобто "привида", який завше є в таких детективних історіях, розгадати було досить легко. Сюжет ніби носом нас тицяє: гляньте, яка непримітна персонажка, у якої зовсім немає мотивів дошкуляти головній героїні! Неприємним відкриттям стало те, що американські підлітки, про яких пише Кван, захоплюються російською літературою. Бляха, навіть нашим підліткам ці книжки нудні.
#
Твій день сьогодні – довгий чужий коридор...
«Часом те, що неправильно – найкращий вибір». А ви згодні з цим твердженням? Саме на ньому я зафіксувала погляд, коли вперше розгорнула збірку Олександра Козинця «Стежки босоніж». І, власне, дотепер повторюю цю фразу щоразу, коли життя виганяє мене з літака – стрибнути з парашутом, коли не знаєш, чи достатньо буде смикнути за кільце, щоб парашут розкрився. Чи принесе мені цей вибір більше радості? Чи я про нього шкодуватиму?