Щоразу читаючи про долю дітей-сиріт, моє серце від суму наливається кров'ю. Звісно, що в даному випадку недоречно порівнювати, які історії залишили рубець на серці, і зайвий раз неслушно розказувати про надзвичайну майстерність Арчибальда Дж.Кроніна відтворювати природу людської сутності. Але книга "Літа зелені" з тих історій, які надовго западають у душу.

Головний герой - Роберт дуже рано втратив своїх батьків, після того трагічного випадку, лиха доля змусила його співпроживати із неприємними родичами. Він інакший ніж усі, він мрійливий, наївний хлопчисько із відкритим серцем. Юний Роберт вперше у житті стикається із корисливістю та скнарністю  близьких до його оточення людей. Проте не все так обнадійливо, щирим другом хлопцеві стає його прадідусь.

Роберт найбільше в житті воліє опанувати професію лікаря, але бідність, деспотичність родичів, зводять його мрію нанівець.

Це історія про неймовірну силу віри, коли вже здавалося, що гасне останній промінь надії, в цьому світі все ж знайдеться місце добру.

Щоразу згадуючи історію Роберта, мене не покидає відчуття, що все ж десь на нашій планеті добро існує, але зазвичай вооа приховано там, де ніхто вже не чекає і не сподівається.