Мені надзвичайно імпонує вміння митців внести у свої твори фольклорну складову, відкрити світові колорит своєї нації через художню літературу. От і для мене "Сага..." - один із небагатьох творів, який заохочує відвідати місцевості, так майстерно відтворенні письменницею. Описи природи просто заворожують, а довколишній  пейзаж додає загадкову ліричність роману, так вміло використаний письменницею для створення настрою героїв.

Окрім, фольклорної складової, у романі Сельми Лаґерлеф також вправно вплетено християнські мотиви, детально розкрито психологні характери людей, ну й як же без критики суспільного ладу.

В центрі оповіді, такий собі п'яниця Єста, колишній священик. Зрештою він втратив свій сан через пияцтво. І тут Лаґерлеф дуже тонко відтворює природу людини, адже зазвичай п'яниці у суспільстві сприймаються як моральні дегенерати, але мало хто бачить іншу сторону такої людини. Єста хоч і схильний до "чарки", але ж в нього таке добре серце. Звісно, постаті Єсти Берлінґа протиставляється зовсім протилежний за моральними якостями персонаж - майор Самуель Дальекарль. Це суворий, дисциплінований, завжди тверезий чоловік, але чи здатен він подати руку допомоги у скрутній ситуації?

Вважаю, що письменниця надзвичайно вміло передала протистояння розуму та серця, мені навіть здається, що вона не схильна ідеалізувати жодну зі сторін, а яка з них припаде до душі читачам, вже вирішувати їм самим.