"Інститут" - неймовірна робота Стівена Кінга, яка відбивається в пам'яті. Давненько я не відчував такий великий спектр емоцій. Історія мене вразила. Цікаві персонажі, продуманий сюжет і неймовірна кількість крихітних елементів, що створювали цілісність світу.

В центрі сюжету знаходиться дуже розумник хлопчик по імені Люк. Його викрадають, а батьків вбивають. Він прокидається в схожій до власної кімнаті. Наче все те саме, але дрібні деталі дають йому зрозуміти - це не домівка. Згодом хлопчик знайомиться з іншими дітьми, яких також викрали. Люк починає повільно адаптуватися до нових реалій життя. Згодом він усвідомлює, що в цьому загадковому місці, яке називається "Інститут", він помре. Хлопчина наважується зробити неможливе - втекти. Та чи вдасться йому реалізувати такий складний план?

В цій достатньо великій історії, на диво, небагато персонажів. В основному варто запам'ятати Люка, Тіма, Джулію, Алішу та, звичайно ж, Ейвері. Ці персонажі колоритні, цікаві, мають багато дійсно цікавих рис характеру. Люк - дуже розумна та кмітлива дитина, якій вдається аналізувати ситуацію та приймати максимально правильні рішення. Ейвері (мій улюблений персонаж) розкривається не настільки добре, як головний герой, але його персонаж в сюжеті найбільше розвивається. Тім та Джулія - це такі герої, які більше нагадують опори для Люка, задля реалізації його задумів. Джулія запам'аталась, як огидне стерво, якому начхати на все, окрім власної шкури.

Серед головних плюсів, я можу виділити лінійність історії. Фактично, це історія про хлопця, що опиняється на самому дні безнадії, але поступово інші персонажі дозволяють йому піднятися та виконати власну роль.

Надзвичайно класно, що книга переповнена дитячими персонажами. Це мені нагадало такий серіал, як "Дивні дива". Під час читання легко зловити різні порівняння, що змусять згадати цей серіал. При цьому слід зізнатися, що відчуття, що Стівен Кінг викрав ту чи іншу ідею, ні разу не приходила.

Хороше завершення історії. Ми чудово розуміємо, що в багатьох творах Кінга, фінал бажав бути кращим. Але не цього разу. Тут все зроблено на вищому рівні, як і хотілося.

Серед недоліків виділити хочеться лише одне: недостатньо розкрита ієрархія загадкової спільноти, якій підпорядковані так названі Інститути. Тут інформації не те щоб мало, її взагалі нема. Все таємнице управління було представлене одним загадковим чоловіком, що шипилявить. Не знаю, може Інститут це лише початок більшої та складнішої історії, де Люку та Тіму прийдеться боротись проти світової ворожої гегемонії корпорації, що зацікавлена в пошуках та використанні дітей з надзвичайними здібностями.

Перед "Інститутом" я прочитав "Аутсайдера". І тоді я писав, що "Аутсайдер" - це неймовірна та кльова книга, одна з найкращих серед виданих Кінгом. Але "Інститут" це зовсім інший рівень. Вищий бал без всіляких обговорень.