Здавалося, що ця казка розкриває відомий фольклорний мотив про чудодійне волосся, у якій добра фея Розабельверде із жалості дарує маленькій потворі Цахесу три чарівних волосинки, після чого все талановите й значне, що робиться й мовиться у його присутності, приписується лише йому, але у цьому творі, окрім казкової складової, Гофман розкриває широку панораму занедбаності суспільства.

Матеріальне життя, спроби невдалих реформ, система непотрібних у більшості чинів, соціальна психологія, породжена самодержавством гостро висьміюються письменником, і не лише... Письменник різко іронізує над  сусільством, яке схильне бачити у виродку - красеня, у бездарності - талант, в абсолютній тупості - мудрість, у нелюдку - "окрасу суспільства".

Так, ці казкові герої цахеси часто живуть серед нас - ми можемо їх не помічати, можемо уникати, можемо засуджувати або й вести з ними боротьбу. То ж звідки вони виникають?
У своїй казці Гофман натякає, на те що цахеси народжуються, цахеси живуть і процвітають, бо вони живляться тією огидою та нікчемностію середовища, яке їх породило.

Тому й немає чому дивуватися, що саме в такому токсичному середовищі знецінюються таланти, знання, моральні якості, і навіть любов. Але сам автор, дуже точно показавши симптоми хвороби суспільства, не дає прямолінійних та раціональних пояснень її причин, а тим більше її лікування. Все ж поділюся своєю думкою, - аби позбутися хвороб суспільства, слід кожному почати приглянутися до себе.