Незважаючи, що роман "Жінка в пісках" прочитаний мною давно: років десять тому, але сюжет не вивітрився, пам"ятається досі детально і позитивні враження від роману пам"ятаються теж. А це про щось та говорить. Оцей безпросвітний глухий кут, повна темрява у житті, хочеться втечі, навколо пісок пісок пісок, безкінечна день у день повторювальна праця, для того щоб просто вижити, залишитись в живих, нецікава тобі жінка, оце й усе що оточує і ніяк вибратися, і не видно ніяких змін. Але зміни таки сталися, та книга закінчується зовсім неочікувано