Дамське щастя

«Дамське щастя» Еміля Золя розгортається на сцені паризького універмагу. Це нещадне дослідження зародження капіталізму, де людські душі, немов метелики, приваблюються світлом вітрин, щоб згоріти в полум'ї нестримного споживацтва. У центрі цієї фрески Деніз Бодю, наївна дівчина, що прибуває в Париж. Вона — символ старого світу, світу ремісників і чесності. Вона опиняється в тіні велетня — універмагу «Дамське щастя». Його власник, Октав Муре, деміург нового світу. Він створює рай із шовку, парфумів та світла, але цей рай — пастка, що пожирає дрібні крамнички і руйнує людські долі. Їхнє кохання — це символічна дуель, де зустрічаються дві ідеології. Вона — чесність, а він — розрахунок. Вона — співчуття, а він — комерційний геній. Золя змальовує універмаг як живого монстра, що поглинає все на своєму шляху. реклама та ілюзія щастя стають інструментами маніпуляції, що змушують жінок купувати. Це роман, який змушує замислитися, що таке справжнє щастя.