Відгук на книгу: Оповідь служниці

Спершу прочитала цю книгу, коли розпочався коронавірус. Потім переглянула кінофільм кінця 1980-х років. Під час страшної епідемії подібні книги читаються особливо, хоча я ненавиджу антиутопії і взагалі фантастичні і фентезійні твори. Читалася книга дуже важко. Спершу я не розуміла нічого. Потім стало доходити, що це суспільство майбутнього, де набирають звичайних жінок на роль служниць, і ці жінки мають народити військовим нащадків. Одразу запитання: чого ж ці військові одружені із неплідними жінками? Особливо мене вразила сцена у фільмі, де показано процес зачаття: дружина військового тримає служницю і контролює статевий акт. Це був найбільш гидкий епізод у книзі. Та й загалом я б не сказала, що отримала естетичне задоволення від читання. Сама ідея мені нагадала сурогатне материнство, яке зараз поширене серед селебріті: голлівудські актори (та й пострадянські «зірки») все життя у роботі, дехто з них вживає наркотики і не може виносити дитину. А десь у віці 40+ вони масово згадують, що хочуть бути батьками, шукають таку собі служницю, і та народжує їм дитинку. Хіба що немає описаного Етвуд інтиму та процес цей зараз оплачується, а не здійснюється силоміць.