Сніданок у Тіффані

"Сніданок у Тіффані" Трумена Капоте — це не стільки повість, скільки елегантна мелодія, що лунає в джазових сутінках Нью-Йорка. Це медитація про крихкість свободи, що танцює на вістрі самотності. Вона — Голлі Голайтлі, вічний метелик, що порхає у світлі софітів, але ніколи не сідає на жодну квітку. Її життя — це нескінченний карнавал, а вона — маска, що ховає за блиском очей дитячий страх бути замкненою у "клітку". Її єдине притулок, єдине місце, де вона почувається у безпеці, — це ювелірний магазин "Тіффані". Там, за її словами, нічого не може трапитися. Оповідач, молодий письменник, стає її тіньовим свідком. Він не намагається врятувати її, а лише спостерігає з ніжною меланхолією, намагаючись розгадати цю загадку, що дихає ароматом дорогих парфумів і гіркою правдою. Капоте, як віртуоз, створює атмосферу, де Нью-Йорк 1940-х років оживає на сторінках. Його стиль — це коктейль з іронії та лірики, де слова Голлі, сповнені гострого розуму та наївності, роблять її невловимою і привабливою. Це повість, де відчуття важливіші за сюжет, а пошук свого "дому" стає головною подорожжю