Немиричів ключ

Події історичного роману розпочинаються із доленосної зустрічі Юрія Немирича з Богданом Хмельницьким, на якій запропонована співпраця на благо рідної землі, "де мати родила". Будь-яке вагоме рішення вимагає осмислення, тому час на роздуми закономірна справа і відповідь озвучена на наступній аудієнції з Гетьманом. Автор через спогади головного героя занурює у внутрішні хвилювання "в якого сірка позичити очі можу", проте і влучний коментар Хмельницького : "Зборівська битва належить історії" красномовно описує обох співрозмовників. І таких чіпких моментів вздовж і впоперек, тому книга написана так, що усе вчасно, влучно та доречно!

Наступна сюжетна лінія стосується втечі з полону молодого юнака Матвія, його порятунок та гіркі випробування... Звісно ж долі Юрія та Матвія тісно переплетені спільним вибором...

Поряд з тим, у книзі присутні також і антигерої, багато болю та страждань, породжених безкарністю злочинів.

Однак, боротьба триває до останнього подиху...

Мудрість завжди дивиться на крок попереду, але "лицарське слово" змушує неодноразово обпектися зрадами, підлістю та жорстокістю...

У книзі часто наведені факти навчання та наукових дописів Юрія Немирича...

Париж Сорбона Трактат "Роздуми про війну з московитами 1634 року" підтверджує правдивість рядків "Сформований за умов рабства характер кожного стрічного мосха виявляє схильність до пишноти і тілесної розпусти, жорстокий і підступний" згодом вкотре переконливо доводить і власна участь Юрка Немирича супроти московита у Смоленській війні.

Курс лекцій у Падуанському університеті та незабутня зустріч з Кампанеллою ("не просто чоловік зі стражденною долею, яка судила йому близько 3-х десятків років ув'язнення в 50 тюрмах та неймовірні тортури", "жива наукова легенда", автор трактату "Про зміст речей", книги "Реальної філософії, в якій "Місто Сонця" - оповідь про справедливий лад і суспільство, про місто Сонця, де душі людські не роз'їдатиме звична короста жадоби і себелюбства, де правитиме Любов, Могутність і Мудрість..." і "ключем до дверей у те місто, у ту країну устрій державний... стати направду може!" ... А люди за тобою підуть, бо й ти до них ставився з пошануванням... ")

То вже значить чимало, коли тебе вороги остерігаються ... "Чого вартує недавно присталий до чигиринців Юрій Немирич, що зовсім молодим, університетами європейськими ошиваючись, пакості всякі на царство московське коли ще писав..."

Дипломатичне листування гетьманату віддзеркалює шляхетність та повагу до співрозмовників, адже "звикли жити і кріпитися успіхами друзів...", а "коаліція Швеції і України ширитись мала від Балтійського і до Чорного моря"

Ще одна видатна постать Івана Остаповича Виговського, як нового Гетьмана по Богдану Хмельницькому, закономірно сприймається завдяки вольовим якостям особистості і характеризується "освіченістю, поміркованістю, яка не шкодить рішучості, зв'язками при багатьох монарших дворах" та все це не на руку недоброзичливцям...

Наступна паралель того часу "цар Олексій заклопотаний вельми, наказує невідкладно кордон закрити, аби не тільки людина, а навіть дух бунтівний з українських степів по той бік не проникнув".

"Лекції в університетах від Лейдена і Оксфорда до Амстердама і Парижа" формують світогляд Юрія Немирича та плекають "потайну думку...замість взаємно глумити й губити люд в набігах та війнах, Польща , Литва і Русь-Україна можуть створити триєдину і рівноправну для всіх державу".

Достатньо шороху серед духовенства створив трактат Немирича "Заклик до всіх дисидентів римо-католицьких про перехід в лоно грецької церкви". "У листах...зовні несхожі у світобаченні аріани з католиками кляли і страхали вельми схожими засторогами і прокляттями, мов по-школярськи переписували їх одне в одного".

І так хочеться цитувати кожну сторінку, тому що краще уже не скажеш...