Золотий дім

У «Золотому домі» Салман Рушді — мов режисер старого доброго нуару — піднімає завісу над сучасною Америкою, де кожен камінь тротуару пам’ятає чиєсь вигнання, таємницю, нову ідентичність. Це історія про маски, які ми носимо в світі, що більше не вірить у правду. Рушді знову повертається до великих міфів. І робить це через історію заможного, владного, мовчазного чоловіка, що разом зі своїми синами оселяється у розкішному будинку в Манхеттені, мов новітній Гетсбі. Рушді пише з багатошаровою іронією, змішуючи поп-культуру з класичними алюзіями, політику — з психоаналізом, міф — із сучасною трагедією. «Золотий дім» — це роман про втрату обличчя в епоху, де все продається. Про те, як легко вигадати себе заново і як важко потім вийти з цієї вигадки. Це історія про Америку як ідею, ідею, що тріщить по швах.