Осінь в Пекіні

Автор  створює світ, де реальність не підлягає звичним законам. Книга не прагне до логічного розвитку подій. Вона занурює у абсурд. Тут осінь — стан душі, Пекін — символ культурного й емоційного лабіринту, через який проходить авторський погляд на життя. Ідеї книги багатошарові. Віан досліджує абсурд людських стосунків, втрату орієнтирів, одночасно підкреслює красу випадковості. Він запрошує перестати шукати «правильну» лінію сюжету й замість цього відчути потік життя у його хаотичності та непередбачуваності. Це не просто роман, а досвід сприйняття світу крізь призму експериментальної прози.