Несуперечність

Це роман-попередження, у якому світ руйнується не через катастрофу, а через втому людей, що мали б тримати його на своїх плечах. В атмосфері загального морального розм’якшення герої, здатні творити, стають рідкісними. Рішення головної героїні не мають пафосу: це робоча необхідність, майстерність людини, що звикла покладатися на розум. Її відданість залізниці — прагнення створювати порядок у реальності, яка розповзається під тиском неспроможності інших. Світ роману постійно переконаний, що логіка — це розкіш, яку можна собі не дозволити. Ренд показує: коли ті, хто створює, ідуть, світ не падає. Він починає повільно гнити. Це гниття майже непомітне, якщо звик жити в напівтемряві. Перша частина «Атланта» — це драматична демонстрація того, як ідеї поводяться в реальності. Це роман про внутрішній хребет людини, яка не погоджується що середнє має право диктувати умови таланту.