
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Марафон на виживання
Уявіть альтернативну Америку, що задихається під владою військової диктатури. Щороку 100 підлітків добровільно вирушають у Довгу ходу. Правило лише одне: йти без зупинок зі швидкістю не менше 4 миль на годину. Сповільнишся - отримуєш попередження. Після трьох попереджень конвой пускає тобі кулю в голову. Переможець, який перекрокує 99 конкурентів, отримає приз - усе, чого забажає. На цьому моторошному реаліті-шоу немає монстрів, є лише асфальт, глядачі на узбіччях і власне виснажене тіло.
Кінг написав цей текст ще студентом, і це чиста, недистильована психологічна м'ясорубка. Об'єктивно найсильніший елемент книги - це саспенс, який автор витискає буквально з монотонного крокування, але особисто для мене цього занад-то мало. Тут горор криється не в потойбічному злі, а у стертих до м'яса ногах, судомах і незворотному розпаді психіки.
Попри культовий статус, текст має помітні недоліки. Найбільший мінус - абсолютно дірява світобудова. Читачеві не пояснюють нічого. Як країна скотилася до диктатури? Хто такий Майор? Чому суспільство спокійно дивиться на масові розстріли дітей? Лору просто не існує, він принесений у жертву психологізму. Другий недолік — монотонність і фонова масовка. Оскільки весь сюжет - це ходьба, деякі діалоги починають циклічно повторюватися. До того ж, з сотні учасників об'ємними вийшли лише п'ятеро-шестеро хлопців. Решта - це безлике гарматне м'ясо, картонні мішені, які існують лише для того, щоб підтримувати лічильник смертей.
Ідея -шикарно, реалізація - "гівно", вибачте на слові. Читати б не став, хоча, кожна книга знайде свого читача, ну або чергового бездумного шанувальника Кінга (в автора насправді є геніальні книги, однак вони здебільшого маловідомі і їх не так і багато).

Коментарі
А які наприклад? ті, що геніальні
Для мене особисто, - це роман "Дьюма-Кі". Дуже достойна річ - "Зелена миля". Мої ж друзі постійно рекомендують "Аутсайдера", але поки руки не дійшли. Подобаються оповідання, бо вони не затягнуті, а сюжет динамічний. Була спроба прочитати "Воно" і "Сяйво"...не пішло зовсім, от саме через оцю тягучість тексту.
До того ж, це моя суб'єктивна думка. Та й загалом для мене характерно заперечувати мейнстрімні речі, поки з ними не познайомлюсь детально)