Цитати

Я любив матір — гарну, ввічливу, лагідну та мудру жінку — і відчував свою провину за те, що, прочитавши книжку, перейшов від неї в інший світ.

В морських глибинах книги я знаходив і виносив на поверхню затонулі скарби, що лежали там століттями, і на все знайдене поміж рядків та слів волів відповісти: віднині й це моє. У якомусь місці на останніх сторінках у мене майже злетіло з уст: «Я теж про це думав». Згодом, коли вже цілком увійшов у той світ, то вгледів свою смерть, що ніби янгол виринула з чорноти сутінок.

Безліч речей, які я знав і над якими міркував, обернулися на дрібниці, не варті уваги; речі ж, досі незнані, визираючи зі своїх схованок, посилали мені знаки.

Вона так сильно вплинула на мене, аж я гадав, що це з її сторінок мені в обличчя струменить світло, яке водночас і цілковито затьмарює мій розум, і обдаровує яскравими променями. Я подумав, що з цим світлом наново себе відтворю; я збагнув, що з цим світлом зміню свою дорогу; я відчув у цьому світлі тіні життя, яке згодом пізнаю, до межі якого дійду.