Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки... Україна — це марні, обшарпані, голодні люди... Ідуть на панщину чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть... Україна — це царське та панське безмежне свавілля... Праця до сьомого поту...
"Та довкола знову мертвяцьке ніщо, яке огортає смутком і трощить глузд на друзки. Людці з неясними мотивами. Правила, які не є правилами, і кордони, які не є кордонами."
"Ось він — безцінний момент, просіяний крізь змарновані залишки руди непорозуміння та чвар. Хай нетривкий і тендітний момент, але потужний. Такий, що одночасно забиває подих і відкриває друге дихання."
"Витримувати паузу — може, найважливіша навичка медіаторів – не підказувати, дати почуттям розростися й заповнити собою порожнечу, що утворилася після навали звинувачень. Не поспішати пропонувати рішення, посіяти намір і залишити дозрівати. Хтось та й не витримає."