"Кошмари наздоганяють, - подумала вона. - Ти вважаєш себе захищеною, достатньо сильною і відстороненою, щоб жити з кошмарами. Ти вмієш грати роль і дурити всіх. Але ці обличчя лишаються з тобою. Очі метрвих".

"Наситився за життя книгами, пересіяв через душу їх мудрість, залишивши собі на карбі хіба що дрібку - як соли, котру береш із собою в недалену дорогу"

Необхідно помічати існування зла, робити те невелике, що в твоїх силах, а потім відключатися і думати про нові туфлі.

Ми могли порахувати свої проблеми на пелюстках однієї ромашки з мого букета, але незабаром загубилися в цілому ромашковому полі проблем