Перша частина книги - це безпосередньо сама повість «Світло далекої зірки» - найбільша частина. Основною сюжетною лінією у повісті є кохання. Автор знайомить нас із головним героєм Нестором, який у 90-х роках , будучи повʼязаний з кримінальним авторитетом Коржом, щоб уникнути покарання і не потрапити до вʼязниці , був змушений покинути навчання, свою кохану і піти в армію. Та повернувшись з армї, хлопця чекає розчарування: Оксана не дочекалася хлопця… Для хлопця життя миттєво втратило забарвлення, все зруйнувалось, втратило сенс. Але ж його серце все одно живе і відкрите для кохання. Тож Нестор у кафе зустрічає Ірину і закохується в неї з першого погляду. І наче б здавалося все чудово, кохання до кінця життя. Але вона, нажаль, не може бути з Нестором, бо є Корж, якого ну ніяк дівчина не може покинути… Поведінка Ірини була досить дивною… Друга сюжетна лінія - боротьба за становлення незалежної України. Нестор разом з одногрупниками намагається боротися з наслідками тоталітарного режиму, з корупцією, з криміналом у владі, відстоює право на існування української мови. Адже молодь знає історію , хоче бути вільною і не повторювати старих помилок. Та чи так легко це зробити? І якою ціною дається ця боротьба? Повість читається легко, але мені не вистачило почуттів, насиченості, емоційності. Найбільше мені сподобалась 2 частина - поетичні твори автора. В них він закликає боротися за волю, розмірковує над поняттями істини, смерті, зради, кохання, сенсу життя. І третя частина - Літературний нарис «Еволюція ідеї драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Вона веде нас стежками, які пройшла Леся Українка під час створення своїх шедеврів. Основну увагу автор приділив дослідженню ідеї створення «Лісової пісні», в якій Леся Українка заклала чисту сумлінність, дитячі спогади, життєвий досвід і віру в людей. Вона розкрила справжню красу істини. Загалом книга гарна, але залишила двоякі почуття.