Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Людина
Доволі цікава повість, написана із діалектизмами та під певним впливом німецької мови. На відміну від письменників з Галичини (Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Павлик) Кобилянська читається легше. Тематика повісті відповідає ідеологічній позиції авторки, яку недаремно називали феміністкою. У вуста головної героїні Олени Ляуфлер Кобилянська по суті вкладає свої думки: жінка - це Людина, а не придаток до чоловіка; вона має право на вищу освіту, гідну оплату праці, шлюб з кохання. Такий собі соціалізм та фемінізм.
25 оповідань
На жаль, я не є експертом у сучасній українській літературі, тому читаю періодично поезію чи невеликі твори, але з десятка книжок вітчизняних авторів у домашній бібліотечці не наберу. Хоча й вважаю нашу прозу дуже колоритною, зокрема малу прозу. У представленій книзі 25 оповідань відповідно 25-и сучасних прозаїків. До перегляду книги я чула лише про «Дівчаток» Оксани Забужко, але читати не захотіла, бо подібні ідеї не дуже мною розуміються і вітаються. Тож я обрала твори з більш-менш нейтральними назвами.
Книга про студентство
Не так багато в Україні дослідників студентської субкультури, особливо періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Харківський науковець Іван Посохов здійснив ґрунтовне дослідження з вивчення повсякденного життя студентів Харківського, Київського, Одеського університетів та порівняв його із життям студентів університетів імперії. З книги можна дізнатися про побут і звичаї молоді, умови проживання та харчування, ментальність, ставлення до жіноцтва й корпоративної честі. Створено картину життя молодої людини, що здобувала освіту в університеті. Наголошую на цьому.
Новели про дітей
З цієї збірки новел мене найбільше вразили дві - «Новина» та «Кленові листки», в яких виразно зображено проблему дитинства, зокрема сирітства (напівсирітства). «Новина» вивчається у школі. Це невеличкий твір на три сторінки про Гриця Летючого, в якого померла дружина, залишилося дві дочки, яких він не в силах прогодувати. Як вихід він вирішує втопити дітей. Одну дочку втопив, інша ж випросилася, проте автор упевнений, що на неї чекає важке життя та злидні. Здається, Стефаник прагне захистити своїх героїв, довести, що саме соціально-економічні обставини загнали Гриця в цю безвихідь.
Квіти в темній кімнаті
Понад 400 сторінок якісної прози про наше сьогодення. Під сьогоденням беремо 15 років до видання книги, тобто період від смерті Брежнєва й до першої пʼятирічки незалежності. Умовно так. Серед авторів бачу чимало представників Житомирської прозової школи, як-от: Василя Врублевського, Володимира Даниленка, Євгена Пашковського. Є й автори із Західної України, зокрема Юрій Андрухович («Зліва, де серце»). Скажу так: я психологічно не можу читати багато новел з подібною тематикою, тож обмежилася двома.
Маша і Ведмідь
Одна з інтерпретацій казки про Машу і ведмедя. Відрізняється початком - подружки прийшли до діда й баби, в яких була онучка Маша, стали її кликати в ліс збирати гриби та ягоди. А далі сюжет є класичним: дівчинка заблукала. Побачила хатинку, там жив ведмідь, а потім Маша спекла пиріжків і сховалася в торбинці з ними. Мені ж найбільше сподобалися малюнки, зокрема ведмідь у вишиванці, навіть якась симпатія до нього зʼявилася. І я зраділа, що наприкінці казочки собаки стали гавкати на ведмедя й дали йому втекти, бо по суті ж він нічого поганого не зробив і до дівчинки нормально ставився.
Лебідь, щука і рак
Нам відома більше байка про Лебедя, Щуку і Рака, а тут - схожа із байкою казочка із таким саме фіналом. Не можуть утрьох вони полетіти в теплі краї, як би цього не хотіли. Бо віз із харчами, які у вирій захотіли взяти щука з раком, ніяк не міг їхати: лебідь тягнув його вгору, щука - у воду, а рак шарпнув назад. Сміялися ж найбільше жаби, бо щука і рак брались не за своє діло. Для кращого розуміння казочки чудові малюнки виконала Світлана Лопухова. І я вкотре переконуюсь, яким же розумним є народ: якщо в тебе немає талантів у якійсь сфері, тоді навіщо туди лізти?
Вечеря на дванадцять персон
Збірник творів дванадцятьох відомих письменників з Житомира, яких віднесено до так званої Житомирської прозової школи. Це Валерій і Анатолій Шевчуки, Євген Концевич, Вʼячеслав Медвідь, Григорій Цимбалюк, Володимир Даниленко, Євген Пашковський, Геннадій Шкляр, Василь Врублевський, Микола Закусило, Юрій Ґудзь, Володимир Янчук. Деякі твори геть короткі - на 5-10 сторінок, деякі - на сотні сторінок. Мою увагу привернули три новели, після яких післясмак туги й незворотності.
Коні не винні
Культова новела Михайла Коцюбинського - якщо так можна висловитися. Йдеться, звісно, не про коней, а про псевдоліберального поміщика Аркадія Малину, який типу був не проти, аби в селян була земля, активно спілкувався із селянами, навіть хрестив декого. Проте його лібералізм був лише на язиці. Яскравим свідченням цього є процес споживання їжі родиною Малини, де собаки сидять за одним столом із хазяями та їдять, й до них ставлення є кращим, аніж до селян. Показовим є епізод, коли селяни прийшли до Малини й стали культурно вимагати землі.
Про котика та півника
У далекі часи напередодні виборів деякі кандидати поширювали не листівки, а дитячі казочки. Мало того, що якісно виконані, їх можна і зараз читати, бо папір крейдяний, та ще й на останній сторінці були словнички для тих, хто вивчає англійську. Художниця Тетяна Кугай підготувала чудові ілюстрації, і народна казка про котика і півника стала модерною та захоплюючою. Котик навіть красивішим од півника вийшов. Зміст казочки всім відомий - лисиця виманила півника, а розумний котик пішов його рятувати. Котик, до речі, скрипаль, тому любов до музики теж виховується.